Книжка відомого автора. Багато його праць стали популярні в Україні. Але “Алхімік”, мабуть, найбільше привернув всенародну увагу. Зрозуміло чому. Простий, лаконічний жанр. Проблема, яка хвилює, хвилювала і хвилюватиме усіх – як жити правильно… як знайти свій шлях… чи владні ми над своїм життям, чи воно безапеляційно підпорядковане долі.
Можна було б сказати, що це філософська праця, але це не так.
Під час розгортання сюжету спостерігаються роздуми героя про шлях, міркування серця, Душу світу та Вищого творця, який представленний старцем – Мельхіседеком. Суть людського існування і потреби пошуку власного шляху дуже проста. Люди не завжди хочуть її бачити, тому прикривають в затуманених поясненнях, нечітких твердженнях і розпливчастих вченнях того, що вони називають філософією.
Суть книжки не у філософії. Так, це схоже на одну велику причту. Є вкраплення уже відомих причт. Але це не головне.
Найважливіший месежд – кожен має свій шлях, по якому йому судилось пройти. І як тільки людині вистачає сміливості слідувати по цьому шляху, довіритись – в його життя приходять випробування, які і є частиною щастя, частиною мети. І весь світ сприятиме досягненню цієї мети.
Крок за кроком стає зрозумілим і простим суть світу, любові – відкривається істина. Так просто, так логічно, що люди бояться. Створюють бар’єри із страху і цим породжують уже реальні загрози.
Це не філософія. Це проста, логічна, давно відома істина. Така проста, що повірити надто складно. Легше сказати, що це щось до кінця не зрозуміле, недосяжне і неможливе.
СЮЖЕТ
Молодий хлопець Сант’яго, покинув сім’ю, навчання в семінарії і пішов пасти овець. Він умів і любив читати та хотів мандрувати світом.
Брав книги, в місцевостях, де бував. Був щасливим. Навчився розуміти овець, цінувати прості речі і життя.
Коли стриг овець, зустрів дівчину. Він чекав цілий рік, щоб знову прийти в її місцевість. Мріяв про зустріч.
Сант’яго двічі приснився сон. Один і той же. Щоб заспокоїти свої думки він пішов до циганки – вона розгадала сон і попросила від хлопця десяту частину скарбу, який йому суждено знайти. Лише після обіцянки це зробити, розказала, що скарб в Єгипті, біля пірамід.
Хлопця здивувало, навіть трохи розчарувало це. Але згодом, коли він уже прибув в селище на стрижку овець і готувався до зустрічі з омріяною дівчиною, йому зустрівся старець.
Той розказав Сант’яго про пошук його скарбу, про піраміди і Єгипет. Крім того чарівник знав усі подробиці життя юнака.
Що ж. Вівці продані.Почалася подорож. Він вирушив до Африки. Там його обікрали. Щоб прожити довелось працювати. Трапилось місце в лавці торговця кришталем. Там юнак пробув майже рік. Заробив достатньо грошей, щоб купити знову вдвічі більше овець і повернутись в Іспанію небідним.
Але доля кликала його до скарбу. Він пішов з караваном через пустелю. Вимушено вони зупинились в оазисі, на невизначений час, через війну поселенців. Саме тут, серед тисяч пальм і триста колодязів, він зустрів істинне кохання – Фатіму. Саме вона відпустила його на пошуки скарбу і обіцяла чекати. А доти, Сант’яго знайшов Алхіміка. Навчився його майстерності і пізнав Душу Світу. Пізнав свою душу.
Він ще багато пройде. Дістанеться до пірамід. Знайде місце і почне шукати скарб, копаючи на вказаному місці.
Його перестрінуть розбійники і пограбують. І як не іронічно, один з розбійників розкаже йому про свої сни.
Пригоди хлопця почалися із двох одинакових снів. І на самому кінці важкого шляху до скарбу, розбійник розкаже герою свій сон.
Колись цьому злодієві на цьому ж місці, де зараз метушиться Сант’яго приснились сни, які розказували про далеку Іспанію, де є руїни церкви, в них – старе коріння дерева, а під ним – скарб.
Але цей розбійник не був таким дурнем як наш герой, він не пішов своїм шляхом, не повірив снам.
Сант’яго добре знав ту церкву, ті поля і те коріння, бо саме там він не раз ховався від непогоди чи просто на нічліг, коли пас свою отару овець. Він вернувся і знайшов там свій скарб.
У своїй країні, у своїй рідній місцевості, де бував десятки разів. Сант’яго пройшов тисячі кілометрів, пережив багато невзгод в пошуках свого скарбу, що був поруч з ним.
Та, якби він цього не зробив, не пізнав би таємницю алхімії, філософського каменя та еліксира безсмерття; не зустрів би істинне кохання, не відкрив би свою Душу і Душу Всесвіту; не навчився б говорити з Вітром, Сонцем. Він би не вивчив арабський, не навчився б майстерності торгів кришталем. Не знайшов би свій скарб.
І, як було обіцяно, хлопець віддав десятину циганці і вернувся в оазис до своєї коханої.
Світлана Кучпилюк