Як багато вражень і спогадів пов’язують кожного з нас із очікуванням та дотиком до новоріччя!.. Щось неодмінно виринає із райдужного трепету дитинства, дещо романтично лягає струна за струною із юності, щось раптом повертається яскравими спалахами із уже дорослого життя – але все обов’язково прокручується незримим пристроєм душі крізь розум, серце, досвід і надбану мудрість…
Те, що було таким казковим і притаманним святкуванню, на жаль, стало вражаючим нагадуванням про справжність українського сходу… Салюти, феєрверки, петарди – таке враження, що без цього марнотратства неможливо обійтися! Але ж Новий рік таки настав…, одначе бодай хтось та й подумав, що іще на початку бойових дій на українській землі органами влади були видані відповідні накази і розпорядження про заборону використання ось саме таких святкових атрибутів? Та чи у них справа?! Де ж поділися совість і сумління, отой саме патріотизм і єдність, віра і відданість? А хтось помізкував про відчуття учасників бойових дій та їхніх рідних, котрі не зі слів знають справжню ціну подібним звукам отам – на спаленій вирвами од ворожих куль та шаленого граду ненависті українській землі?! Хіба родинного затишку за святковим столом і дружнього дзвону бокалів у мирній тиші мирного регіону не достатньо для переходу зі старого року в новий?..
Воістину усе пізнається у порівнянні: лише тоді, коли когось особисто торкнеться біда або хоча б жахлива її тінь, людина раптом якось прозріває… Так, ще зовсім недавно ми всі геть по-іншому сприймали (і навіть продовжуємо так відчувати у мирних наших краях!) звук літака, а тепер чомусь особливо його нічний гул страхає і вириває зі сну… А що ж відлунює у серцях наших синів і дочок, батьків і дідів, чоловіків і знайомих, та і всіх наших захисників, коли вони ТАМ чують і бачать ворожі заграви і смертельне мереживо сяючих стрічок од куль? А якби кожен, хто купив ТУТ оте все голосне і яскраве салютування, на мить уявив себе у засніженому окопі чи серед закривавленого поля?.. А якби довелося тікати ТАМ від смертельних обіймів отакого «салютування», рятувати дітей чи батьків, або, не дай, Боже, голосити над навічною розлукою під подібним «феєрверком» ворожої ненависті?..
Так багато емоційних запитань і болючих тонів – біда, що єдності загальнонародної не вистачає…, людяності й вірності! Не можеш сам стати на захист Батьківщини – то хоч не будь моральним зрадником! Є кошти на салюти – поділися з тими, хто кроку ступити не може, бо не має чим! Маєш щастя жити в достатку – просто зупинись і подумай, з чим стоятимеш свого часу перед Богом! Не купуєш? А дітям пояснив?..
На порозі – святе Різдво… То направду набагато вартісніше і святіше, аніж новоріччя! Якою вона зійде, ота заповітна Різдвяна зоря для кожного з нас і для всієї України, залежить лише од нас. Очистьмо найдальші закутки власних душ од бруду і гидоти, ницості й цинізму! І молімо Бога, щоб швидше настали справді мирні часи для найяскравіших спалахів у чистих українських небесах!
Наболіло протягом свят…
Інна ГОНЧАР