Коли ми чуємо слово трилер, нам уявляється темна вулиця, кімната або коридор, моторошні звуки, крики. Але в історичному трилері «Облуда» Лесі Холодюк ( Лариси Федорів) , який днями побачив світ, найгостріше проявляється не в тому, що кричить. Найстрашніше те, що мовчить.
Бо облуда – це не просто брехня. Брехня, коли говориш неправду. А облуда – це коли всі все розуміють, що щось не так, але роблять вигляд, що цього не бачать.
У цьому романі облуда має різні обличчя.Політична облуда – це показна любов до України. Патріотизм – на показ, вигода – під серцем. Так, як у персонажа роману Тарасенка, який у вишиванці ходить на урочистості і одночасно знищує Володимира Далиновського. Правова облуда – коли закон і справедливість розходяться. Це – біль Зиновія Далиновського, адвоката, що бачить, як суд служить не совісті, а зв’язкам.Силова, імперська облуда в образах Хучнова й Сулакова. Вони – не фантоми минулого, а цілком реальні агенти чужої держави. Вони не лише в минулих сторінках книги, а поруч – у звичках, у байдужості, у готовності не лізти в політику.Побутова облуда – найдрібніша, але найживучіша. Саме з цього світу виростає Максим – хлопець, який живе з дідусе Омеляном Шекерою. І хоча перебувають на одних квадратних метрах, чужина, не фізична, а чужина в часі й досвіді між поколіннями серед них пролягає. Лише згодом Максим розуміє: дід мовчить не тому, що все забув, а тому, що пам’ятає надто багато.Ідеалістична облуда – найсвітліша і найнебезпечніша. Це – Бенджамін, британець, що вірить, ніби в нас, як у Європі: є камери спостереження, аналізи ДНК на кожному кроці, порядок. Він щиро дивується, чому в країні, де стільки прапорів і пісень, правда все одно потребує захисту.
А є ще Нестор Лепех – поліцейський незалежної України. Чесний, стриманий, прямий, служить державі, але що далі – то менше розуміє, на чиєму боці закон. Він бачить, як злочинці стають шанованими людьми, а правда губиться в паперах і рапортах. Він не герой дії, але він герой совісті. І це, мабуть, найнебезпечніше для облуди. Саме сцена, що передує вбивству Хучнова, якого знайшли мертвим у рові, натякає на те, що Нестор Лепех міг бути його таємним ліквідатором. Це класичний метод морального підтексту: авторка не показує вбивство прямо, але вибудовує таку послідовність подій, що читач все розуміє.
Така розв’язка ідеально завершує траєкторію цього персонажа: від людини закону – до людини совісті – відтак до людини, яка змушена діяти поза законом, щоб зберегти совість. Бо коли закон безсилий, іноді єдине, що лишається чесній людині, – це самому покласти край облуді. Проте навіть смерть у цій книзі не має винних. Бо в країні облуди винні розчиняються в тумані. І, може, це і є справедливістю по-нашому – коли ніхто не бере відповідальності, але всі – і персонажі роману, і читачі – зітхають із полегшенням.
Презентація роману «Облуда» Лесі Холодюк відбулася в Львівському Інституті Народознавства Національної академії наук України. Модерував захід письменник та видавець Олександр Масляник. Враженнями від книги поділились голова Львівської письменницької організації Олесь Дяк, побратими по перу Степан Лепех , Володимир Ганулич, депутат Львівської обласної ради, заступник голови комісії з питань культури, інформаційної політики та промоції Петро Цеголко, сини авторки та друзі. Виконала пісню Людмила Нікончук – акторка Національного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької, народна артистка України. Завершив подію ліричний виступ скрипаля, народного артиста України Олега Кульчицького.
Леся Бернакевич, Львівська обласна організація НСПУ
Світлина Йосипа Марухняка