18 вересня 2025року в залі Косівського музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини зібралися містяни, вчителі та учні ліцею ім. І.Пелипейка, в якому освіту здобував і сам Максим, працівники Косівської центральної бібліотеки, музею, члени Клубу інтелігенції ім. І.Пелипейка та РО «Просвіта», журналісти, представники влади, а також родина і ті, з якими наш земляк ніс службу на полі бою.
Тут відбулася презентація книги Максима Ємця (Єнота) — загиблого військовослужбовця, косів’янина, підполковника Збройних Сил України, старшого офіцера підрозділу спеціального призначення ГУР МО.
У заході взяла участь Ігор Гуцуляк — перший заступник голови Косівської райдержадміністрації, Оксана Мельниченко — депутатка Івано-Франківської обласної ради, отець Олег Корпанюк — сотрудник церкви св. Василія Великого м. Косова.
Модератори вечора-пам’яті — Вікторія Яремин — директорка Музею, та Василь Шкурган — письменник, голова районної організації Національної спілки письменників України.
«Війна — це сльози і біль матерів, дружин, дітей, які втратили найдорожче — синів, чоловіків, батьків, які стали на захист нашої Батьківщини. Але їхня відданість, сила духу та жертовність стали прикладом справжнього патріотизму для сучасного покоління. Серед них і Максим Ємець, який під час виконання бойових завдань на Покровському напрямку на Донеччині загинув на 31 році життя (4 лютого 2025 року) смертю Героя за вільну та незалежну Україну для своєї донечки Квітослави.
Сьогодні, в знак пам’яті, за ініціативи його родини — матері Надії Валентинівни, бабусі Марії Григорівни, дідуся Валентина Петровича проводимо презентацію поетичної збірки його віршів «Наше ратне діло та роздуми про вічне», яку йому самому не судилося побачити, хоч дуже мріяв про це. В ній відверта та щира мова Максима, роздуми, які передаються віршованими рядками, що викликають повагу до нього, бо не кожен може так відверто писати про себе», — зазначила Вікторія Яремин, очільниця Музею, відкриваючи цей захід.
Отець Олег Корпанюк висловив свою вдячність та повагу усім захисникам, які сьогодні мужньо захищають честь і гідність рідної країни, та щиру подяку і низькій уклін матері Героя, що виховала справжнього патріота, який віддав своє життя за наше майбутнє, і провів спільно з присутніми молитву на Боже благословення.
Максим Михайлович Ємець народився 21 вересня 1994 року у селі Старому Косові Косівського району Івано-Франківської області, де провів своє безтурботне дитинство під опікою матері, бабусі та дідуся.
Закінчив Косівську гімназію-інтернат, Івано-Франківський фінансово-комерційний коледж ім. Степана Граната.
Максим був цікавим, допитливим, дружелюбним та товариським, багато читав, малював, любив історію, писав вірші. Був активним учасником військово-патріотичних організацій — УНА-УНСО і ВО «Тризуб імені Степана Бандери», громадського руху «Народний контроль».
Військовий шлях Максима Ємця почався у 19-річному віці у 2014 році. Третина життя — дорогами війни в найгарячіших напрямках — Іловайськ, Дебальцеве, Лисичанськ, Широкине, Попасна, Сіверськодонецьк, Соледар, Бахмут, Авдіївка з найвідповідальнішими посадами — доброволець батальйону «Айдар»; навідник-оператор у 54 окремому розвідувальному батальйоні; командир взводу у 10 гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс»; командир піхотної роти у 24 окремій механізованій бригаді імені короля Данила; оперативний черговий відділення поточних бойових дій штабу 24 ОМБр; командир мотопіхотного батальйону 10 гірсько-штурмової бригади «Едельвейс»; старший офіцер підрозділу спеціального призначення Головного управління розвідки Міністерства оборони України.
Впевненість, простота, щирість, сміливість, професійність, героїзм та непохитна відданість Україні, її народу та військовій справі відзначали воїна, за яким йшли люди, якому довіряли і вірили.
Пошрамоване війною тіло — вісім поранень від куль та уламків, ускладнення після травм, контузії, але душа, сповнена непохитної віри та жаги Перемоги, Україна у серці та діях.
За життя Максим нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня, медаллю «За військову службу Україні»; посмертно — медаллю «Хрест бойових заслуг», Указом президента України удостоєний звання Герой України.
Модератор Василь Шкурган коротко зупинився на віхах життя Максима Ємця та його збірці віршів «Наше ратне діло та роздуми про вічне», яка вийшла у Харківському видавництві «Фоліо» за редакцією головного редактора Олександра Красовицького. Ця книга була здана до видавництва в останні дні життя автора, всі вірші, ілюстрації Максим затверджував особисто.
«Презентація сьогодні вкрай непроста: за суттю — це і творчий вечір, і вечір вічної пам’яті. Нелегко родині. Щиро співчуваємо їй, бо від лютого рана втрати ще дуже свіжа», — зазначив В.Шкурган.
Сам Максим у вступному слові до читача написав: «Ці рядки народжені з болю, надії та жаги до життя. Кожне слово в них є відображенням биття серця, яке звучить в унісон із ритмом часу, з долею людей, що стали героями нашого сьогодення…». Поезію у книзі доповнює відеоформат: частину творів автор читає особисто. За QR-кодами читачі можуть перейти до записів, зроблених за його життя.
У передмові до збірки — слова написані від військових, культурних діячів і друзів Максима, серед яких Валерій Залужний — надзвичайний і Повноважний Посол України у Сполученому Королівстві Великої Британії і Північної Ірландії, генерал та Головнокомандувач Збройних Сил України (2021-2024) («Він мав стрижень і характер, а значить, завжди був потрібен у бою побратимам…»); «Шаман» — командир частини, в якій служив Максим Ємець («Максим зробив те, що рідко вдається комусь за життя — він приніс зміни в суспільство, він приніс зміни в підрозділ, він зумовив розвиток!…»); Оксана Рубаняк — військова та поетеса («Максим — втілення мужності, самовідданості та незламної віри в перемогу України. Принциповий, справедливий. Професійний і надзвичайно мудрий…»); Юрій Бутусов — український журналіст, головний редактор українського новинного суспільно-політичного інтернет-порталу «Цензор.нет» («Це був витривалий та стійкий командир, який вмів впорядковувати хаос, не боявся криз та ризиків, сміливо приймав виклики…»); Олександр Ярмак — музикант, командир роти 412 полку Сил Безпілотних Систем («Його творчість, його слід, його думки і погляди на життя мають закарбуватися в пам’яті поколінь!…); Олександр Красовський — головний редактор та власник видавництва «Фоліо» («Ми маємо бути гідні пам’яті автора і того, що він зробив для нас…»); Ліна Костенко — українська поетеса, письменниця («Бойовий командир. Стратег. Розвідник. Завжди в зоні ризику. Ризик для себе, але надійність для побратимів. Творча енергія у всьому — у сміливості, у знаходженні нестандартних рішень. У віршах, у переконаності свого вибору…»). У зачитаних ведучим фрагментах спогадів про Максима — вдячність Героєві, який по собі залишив пам’ять відданого військовій справі сина України, поета, який, йдучи по лезові ножа лініями фронту, творив живе слово правди, віри, любові.
Розповіді про життєвий шлях сина, внука, батька, поета, патріота своєї землі, воїна, перепліталися читанням Максимових віршів, відеопрезентацією життєвої та творчої стежини Макса. Звучав його живий голос. З екрана телевізора словами, сповненими глибокої життєвої мудрості, здобутої роками війни, до залу звертався Максим Ємець.
З невимовним болем у серці та сльозами в очах про сина говорила мама Надія Ємець: «Допитливість, креативність, доброта, турботливість, справедливість, відвертість, відданість — такими рисами відзначався мій син. Україна, її незалежність — основна цінність, яку, говорив Максим, необхідно відстояти і берегти як власне життя, як найсокровенніше, що ми можемо мати в житті. Реалії цієї клятої війни стали поштовхом для написання віршів нового змісту. Все побачене, пережите на фронті виводив в поетичні рядки».
Зворушив присутніх вірш, написаний мамою в жовтні 2014 році:
… Доки матерям ридати,
Хоронячи своїх синів?
Зринають запитання риторичні
І знов згорають в хроніках війни.
…А доля заплітає методично
В моє волосся пасма сивини.
Живим вернись синочку мій додому!
Вернись, я так тебе прошу!
У ріднім домі знімеш біль і втому —
Про це щодня я Господа молю.
Слова «Я понад усе люблю Тебе, сину…» вона завжди промовлятиме у теперішньому часі…
У залі не було жодного, хто б не пройнявся спогадами тих, кого зводила з Максимом життєва стежина, авторськими віршами Максима, прочитаними Василем Шкурганом, Аделею Григорук.
В.Шкурган тематично згрупував Максимові твори (їх у збірці 226) як такі, що присвячені мамі та донечці Квітославі, вірші про кохання, про рідний край, Гуцульщину, про історію України, сфальшовану одвічним ворогом — московитом, вірші-присвяти побратимам, Божим піхотинцям (вислів Максима), бійцям, що загинули і пропали безвісти. Чимало творів — про перемогу, майбутнє після війни…
Присутні уважно вслухалися в кожен рядок, який, торкаючись людських струн, зворушував до сліз, щемив серця.
Тепло і зворушливо про полеглого Героя згадували всі, кого зводила з Максимом життєва стежина — вчителька Галина Тимофійчук, побратим та друг зі школи Олег Данищук, який з Максимом мав честь служити разом в 2022р.
Віддали шану загиблому і словом підтримали матір воїна завідувачка музею Вікторія Яремин, письменники Аделя Григорук, Микола Близнюк, журналіст Василь Глібчук, депутатка обласної ради Оксана Мельниченко, Уляна Лазарович-Малик, яка зачитала вірша, присвяченого Максимові Ємцю.
У кожному виступі — подяка матері за сина, якого виростила справжнім Героєм, що віддано служив українському народові, проявляючи мужність, відвагу, незламну любов до своєї неньки України і став прикладом честі, гідності та патріотизму для сучасного покоління.
Пам’ять про Максима назавжди вкарбується в історію країни та серце народу, за життя котрого він поліг у боротьбі з ворогом. Пам’ять про воїна житиме вічно у написаних його душею віршах, в яких його думки, бачення, пережите.
Сердечно дякуємо кожному, хто був на вечорі пам’яті Максима. Спільна участь у таких подіях — це свідчення єдності, пам’яті та глибокої вдячності тим, хто віддав життя за Україну.
«Такі заходи потрібні, щоб нагадувати людям, якою ціною здобувається свобода нашої країни й наскільки дорого обходяться нам буденні речі, які ми часто не цінуємо», — такими словами закінчила цю непросту презентацію Вікторія Яремин.
Марія ПОРОХ,
членкиня Клубу інтелігенції
ім. І.Пелипейка та РО «Просвіта».
Світлини авторки та з інших джерел.
Leave a Reply