Думками любові обійняти Україну, мову, слово: «І ми читая оживаєм / І чуєм Бога в небесах» (Тарас Шевченко). Неможливо осмислити, пізнати те, чого не любимо: «Народе мій, замучений, розбитий / … / Твоїм будущим душу я тривожу… (Іван Франко, «Мойсей»). Життя людини, громади має сенс в осягненні Єдиного начала усього сущого – Бога.
Не один я все життя шукав ПРАВДИ й ідеалу. Розчарування й руйнація стереотипів допомогли усвідомити, що ПРАВДА – це не що інше, як розуміння того, що ми є і створені Богом: «Спливають віки, а подібні властиві людині емоції – залишаються: “Чи Бог бачить із-за хмари / Наші сльози, горе? / Може, й бачить, та помага, / Як і оті гори / Предковічні, що политі / Кровію людською!..” (“У всякого своя доля…”). Це – вже традиційний літературний мотив. Подібно – й у «Заповіті»: до того, як Дніпро не понесе з України “кров ворожу”, – “Я не знаю Бога”… Не знаю, не пізнаю Його, не розумію Його задумів (можна й так трактувати поетове зізнання)…» (Андрій Содомора, «Поховайте та вставайте…» (Із спроб «ЕСТЕТИЧНИХ КОМЕНТАРІВ» до «КОБЗАРЯ», https://zbruc.eu/node/117915).
.
1.
«Заперечувати, вірити і сумніватися так само властиво людині, як коневі бігати», – заявляв Блез Паскаль. Важливо те, в кого, у що та як ми віримо.
Віра – це цілісний комплекс наших знань і розуміння не бачених очима об’єктів; це те, що неможливо цілісно сприйняти з допомогою наших п’яти органів сприйняття навколишнього світу, до кінця зрозуміти й осмислити: «Власне, у сфері духовно-практичного знання в наочно-образній формі зафіксовано суто людський, персоніфікований образ світу, наповнений вірою, сумнівами, прозріннями, емоціями й інтуїцією, здогадками, ідеями та ідеалами, прагненнями й оцінками» (В. П. Мельник, «Філософія. Наука. Техніка»)…
Ділять Бога – таж Бог неподільний:
Як поділиш, то й Бога нема…
Б’є поклони клонований світ…
Чи Бог до мене заговорить?
Мій Боже, Правду говори!
Богдан Чепурко, «Кервавиця»
.
2.
Осмислюючи сутність Бога – намагаймося Його полюбити, бо ще Григорій Сковорода писав, що «не можна полюбити те, чого не знаєш».
Сутність Бога. Гортаю книжку «Шевченко від А до Я» (текст Леоніда Ушкалова): «Бог – казав наш великий філософ Григорій Сковорода, – це те, що є». Бог – це надпотужний згусток енергії ідеального вакууму, ним є і з допомогою цієї енергії все створив і творить: «Значення безмежно малого безмежно велике» (Луї Пастер). Бог всюди і в усьому. Крихітна частинка Його Духу в травинці, дереві, тварині, а найбільшу частку Він дарував людині, який вона примножує, побільшує впродовж свого життя.
.
3.
Життя Петра Сороки було тернистим і в постійних пошуках, сумнівах: «”Бога ніхто ніколи не бачив”. Ніхто ніколи. Є над чим задуматися. Тобто Бога ні бачити, ні тим більше зрозуміти не можемо. А це означає, що всі шляхи до Нього, усі конфесії – чисто людське, земне» (Петро Сорока, «Дзвін», ч. 4, 2018). Тому «…конфесії – чисто людське, земне» не можуть наблизити людину до Бога – це щоденна важка праця над собою на дорозі з «особистим хрестом» на «свою Голгофу». Намагаймося пізнати Абсолют любові…
.
4.
На стелі бібліотеки конгресу США вражають слова поета Попу: «Порядок – перший закон небес». Тисячі, мільйони людей проходять під ними, хтось, може, й читає їх, але чи розуміє…
Юрій Канигін вважає, що не за горами історична епоха, яку «можна назвати ерою Живого Бога» («Віхи священної історії»). Так воно чи не так? Адже виходить: у якомусь часі Бог був мертвим…
.
5.
Зустрічаю знайомого, й почали розмову про сутність віри в Бога. Запитання до мене руба:
– Бог піклується про нас?
– Ні!..
– То для чого мені такий Бог?
І це не поодинокі розмисли: «Якщо перефразувати коментар Аліси про книжку сестри, яку вона побачила до падіння в Дивокрай: “А що за користь із Бога, який не творить чудес і не відгукується на молитви?”» (Річард Докінз, «Ілюзія Бога»).
.
6.
Нам ніхто нічого не заборгував – у Всесвіті все відбувається автоматично (незалежно від нас): «Яким має бути наше май-бутнє? Яким має бути: Най ся діє Божа воля» (Андрій Содомора, «Бесіди п(р)одумки»).
.
7.
Що Бог є, я знаю. Для мене це не віра, а – Абсолют. Усе створене Богом й наділене часточкою Його Духу – мовчить про таїну буття й прийдешнє…
.
8.
Співпраця з Божими намірами – найвище щастя. Але чи завжди ми вміємо їх відчитати? Видається, що на якомусь етапі нашого поступу відбувся збій. Коли? Можливо, тоді, коли людина перестала бути дитям природи і Адам з Євою вже не трималися за руки…
.
9.
Для Бога не існує спрощеного поділу на добро і зло… Пригадується один із трьох законів діалектики «Закон єдності й боротьби протилежностей». Словники подають таке його тлумачення: «Немає протилежностей без їхньої єдності, немає єдності без протилежностей. Єдність протилежностей відносно тимчасова, боротьба протилежностей абсолютна»… «Усвідомлення цього приводить українців до переконання, що ПЕРЕДУСІМ ТРЕБА ПОКЛАДАТИСЯ У ВСЬОМУ НА ВЛАСНІ СИЛИ. Амбівалентність української, зрештою не тільки української, ментальності має важливе значення для суспільного поступу, оскільки відображає єдність і боротьбу протилежностей як основу розвитку» (Захара І. С., «Українська філософія»).
.
10.
Стати цілісним – це об’єднати те, що помилково роз’єднали – добро і зло… «Природні бажання мають свої межі; які ж од хибної думки, ті не мають на чому зупинитися: хибне не має межі. Хто йде дорогою, той до чогось таки дійде; блуд – нескінченний» (Сенека, «Моральні листи до Луцілія», XVI).
Гріх… «Будьте ж мені! І прости мені всі мої гріхи безпровинні» (Василь Стус). «Безпровинні»… Абсолют моралі: чесність із собою веде до правди перед Богом і людьми:
Прийди до себе, наче до святині,
А там вже не потрібне каяття!
Ірина Фотуйма, «Повінь одкровень»
11.
Ми віримо й переконані, що Божий Дух і мова даровані нам Богом: «Богу духа винний». Справді, хто здатен сказати: «Я нікому нічого не винен»?. Дух і мова дані нам, даровані, тож ми не тільки винні Богові, а й відповідальні перед вишніми сферами… Хоча побутують і такі думки: «Ось ці слова Джефферсона (Томаса – Б. Д.) практично неможливо відрізнити від того, що ми сьогодні називаємо агностицизмом: “Розмови про нематеріальних істот – це балачки ні про що. Сказати, що людська душа, ангели й бог нематеріальні, означає сказати, що вони – ніщо, тобто що бога, ангелів і душі не існує”» (Річард Докінз, «Ілюзія Бога»).
У книжці Мічіо Кайку «Фізика майбутнього» є розділ «Нанотехнології» (Все з нічого?); за Луї Пастером, «Значення безмежно малого безмежно велике». Вчені дійшли висновку, що ідеальний вакуум володіє колосальною енергією…
Богдан ДЯЧИШИН, м. Львів
Leave a Reply