Совєцький диван

Стогне мебель під тобою.

Рипить старий, іржавий

диван.

О! Скільки виручав нас

цей ридван!

Столітні трухляві ніжки

тримали наш любовний

аркан,

а їх скрегіт – чарівна мелодія,

віз у щастя

океан.

Я згадую шум пружин, як лоскотали

пітну спину:

cтарі радянські пружини

на вологій твоїй спині.

Торкався їх сталевий Совдеп

мов до струн торкалися

тонкі пальці Ніколо Паганіні.

І вже нове ліжко є. Європа!

Тверде, екологічне, ортопедичне

Для любощів, кохання і хоті,

для втіхи молодого тіла й плоті.

“Ні!” – завередувала на всю хату

“Хочу старий, гнилий, щоб попу;

лоскотали пружини ідеології… періодично”

Я образився й поніс на міський смітник

той старий, іржавий, трухлявий диван

Ти пішла собі. Залишився один лев-самітник

Знайшла ж собі, сучка, новий совєцький диван

Ярослав Карпець

2021 р.