Стопчатівськими стежками Дмитра Павличка: до перших роковин пам’яті

Дмитро Васильович Павличко ввійшов у літературу більше  70 років тому. Він був одним серед найвідоміших, найталановитіших поетів України.

Село Стопчатів — мала батьківщина Дмитра Васильовича, де 28 вересня 1929 року він появився на світ Божий. Учні Стопчатівського ліцею гордяться тим, що наше село прославив знаменитий поет — Герой України —  і шанують свого земляка та його творчість.

29 січня 2023 року Дмитро Павличко залишив цей світ і полинув за вічні обрії. Зажурилася Україна, запечалилися Гуцульщина та його рідний Стопчатів, утративши вірного сина та громадянина-державника.

До перших роковин смерті Поета хочу поділитися кількома спогадами про цю велику Людину.

 За роки моєї праці в Стопчатівській школі проводились різні заходи в знак шани Дмитра Павличка. Розповім лише про деякі з них.

Кожного року у вересневі дні стопчатівські першокласники зі своїми класними керівниками  відвідували присілок Багадунку, де стоїть хата з голубими стінами, в якій народився і провів дитячі роки Дмитро Васильович. Відвідуючи родинну садибу поета, зустрічалися з молодшим братом Михайлом, який радо чекав нас біля брами.  Фотографувалися біля криниці і пили джерельну воду, читали вірші зі  збірки «Плесо».

Щорічно 28 вересня у школі проводили  свято «Наш Дмитро Павличко».  Всі учні 1 класу учили вірші поета. Це був родинний захід, бо крім дітей,  приходили їхні батьки, бабусі, дідусі. Виступали не тільки першокласники, але й школярики 2-4 класів. Габорак Марія Михайлівна — шкільна бібліотекарка завжди оформляла виставку книг, які поет видав для дітей, — «Плесо», «Найкраще місце на землі», «Рідна мова», «Золоторогий олень» і ін.

 Відвідуючи сестру Дмитра Васильовича  Марію,  яка мешкала в Стопчатові, ліцеїсти декламували  вірші і підносили  їй квіти, а в дарунок отримували частування і щиру подяку з Києва від поета, бо Марія Василівна дзвонила братові тоді ж, в день нашого приходу.  В одному з листів директорці ліцею Романюк Василині Василівні письменник щиро дякує вчителям та учням за увагу до його творчості та повагу особисто до нього і зізнається: «Який же я щасливий саме тому, що народився у Стопчатові! Стопчатів — моє серце. А тому я дякую Вам за те, що згадали мене» ( Київ. 5.Х.95).

 Захід закінчувався  піснею «Два кольори». Кожний першокласник отримував на пам’ять  магнітик з портретом поета і написом «Дмитро Павличко — наш поет-земляк», а клас — плакат «Стежками дитинства нашого поета Д.В.Павличка», який висів на чільному місці в класі.

Цікава фотографія маленького Дмитрика, який у шість років читав

вірші Т.Г.Шевченка в стопчатівському клубі. Про це поет згадає пізніше

у творі «Мати»:

«Клуб сільський. Чотири кроки — сценка,

 В залі  — дим гасниць і цигарок.

  Там колись декламував Шевченка

  Я — із Багадунки пастушок».

Закінчує цей вірш такими словами:

«… Всі мені плескали. Тільки мати,

  Тільки мати плакала моя».

Свої ювілеї — п’ятдесяти-, сімдесяти- і  вісімдесятирічні — Дмитро Павличко святкував у рідному селі в Будинку культури.

З 80-річчям нашого земляка учні вітали короваєм на вишитому рушнику, були учасниками святкового концерту у Народному Домі, декламували  поезії ювіляра. В дарунок отримали добірку книг видавництва «Веселка», що було приємним сюрпризом для дітей.

Учень 8 класу нашої школи Андрійчук Павловзяв участь в районному Зльоті обдарованої молоді Гуцульщини, на якому декламував поезії поета. 24 березня 2013р. він  став переможцем 8 районного Зльоту обдарованої молоді за роботу «Дмитро Павличко — наш земляк», яка зберігається в ліцеї дотепер.

А в 2014 році Павло, учень вже 9 класу підготував на Зліт обдарованої молоді Гуцульщини  дослідницьку роботу «Дмитро Павличко — лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка».

Свою творчу роботу Павло  завершив  словами:

«Символом України у віршах Павличка є тризуб, пташка волове очко, що літає над кущем ялівцю, наперсток, що загубила в траві його мати, біла скатертина, яка нагадує рідне село».

Творчість нашого односельця Дмитра Павличка для дітей є символом любові, вірності і шани до свого народу, своєї землі, рідного слова, що надихає підростаюче  покоління на нові звершення в ім’я майбутності України. 

27 березня 2014 року проходила обласна краєзнавча конференція учнівської молоді «Шевченко та Прикарпаття», присвячена 200-річчю від дня народження Т.Г.Шевченка. Андрійчук Павло виступив з доповіддю на тему «Дмитро Павличко — лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка».  За активну участь нагороджений грамотою.

Літо 1999 року надовго запам’яталося учням стопчатівської школи.

Дмитро Васильович — тоді  Посол України в Республіці Польща — у серпні цього  року організував  для десятьох учнів, відмінників навчання, поїздку в Польщу. З приємністю і задоволенням згадують цю подорож колишні учні нашої школи: Осовська Валентина, Андрій Сабадаш, Ольга Колодій.

«Глибокий відбиток у моїй пам’яті залишив далекий 1999 рік, коли за сприяння земляка, відомого поета, посла України у Польщі Павличка Д.В. невеличка група учнів нашої школи відвідала  Польщу. Найбільше мене вразило перебування в посольстві України у Польщі та екскурсія до музею відомого польського композитора  Фридерика Шопена. Щира Вам подяка, Дмитре Васильовичу, та низький уклін», — згадує  педагогиня-організаторка виховної роботи Уторопського ліцею Павлюк Валентина Іванівна (в 1999р. уч. 5 класу Осовська Валя).

 «Минуло вже досить багато часу, але в моїх спогадах залишилися незабутні враження від поїздки в Польщу. Я дуже вдячний Дмитру Васильовичу Павличку, бо це була перша в моєму житті велика подорож, яку ще й тепер згадую з ностальгією», — розказує   Андрій Сабадаш. 

Романюк Ольга Миколаївна — директорка Уторопського ліцею (в 1999 Ольга Колодій, уч.9 класу) пригадує: «Літо 1999 року згадується мені не раз. Хоча пройшло багато часу, але спогади про поїздку зринають і до сьогодні. До нас часто приїжджали представники Українського посольства в Польщі, спілкувалися з нами, вручали подарунки. Така увага вражала! Дякуємо Вам, Дмитре Васильовичу, за три тижні щастя!»

Найзнаковіша  подія відбулася 28 листопада 2019 року в актовому залі Стопчатівського ліцею  — презентація книги «Поеми і притчі», виданої до  90-ї річниці від дня народження  Дмитра Павличка, організована Аделею Григорук — членкинею НСПУ, НСЖУ,  письменницею, літературознавицею.

На заході, крім учнів та  педагогів були присутні гості з Косова —В.Шкурган — письменник, голова Косівського осередку НСПУ, М.Порох — членкиня Клубу інтелігенції ім. І. Пелипейка та РО «Просвіта». Захід відкрила директорка  Мирослава Добровольська, а вокальне тріо вчителів ліцею виконали пісню про рідний край.

Аделя Григорук  цікаво і змістовно представила ліцеїстам і вчителям но-ву книгу митця, в якій  зібрані його програмні твори, зокрема 28 поем, 7 послань та 18 притч.

Вчителі української мови і літератури С.В.Гавриш та Г.Ю Симчич підготували декламаторів — Софію Добровольську (10 кл.), Дениса Парапіру (7 кл.), Юлію Солоненко (9кл.), Софію Бурдуланюк (9кл.), Єву Сабадаш  (6 кл.). Христину Гавриш (5 кл.), Арсена Солоненка (4-А кл.),  із уст яких лунало чимало уривків із поем та притч.

Письменник Василь Шкурган у своєму виступі  говорив про багатогранність особистості Дмитра Павличка, його насичене творче і громадське життя.

Наприкінці знайомства з новою книгою Павличка педагоги школи Світлана Гавриш, Марта Зелінська, Надія Павличко виконали  пісню «Два кольори», яка давно вже стала народною.

Директорка  ліцею щиро подякувала за приємне спілкування, а педагог-організатор  О.І.Сав’юк вручила всім учасникам і гостям пам’ятні магнітики і листівки з портретом Дмитра Павличка. Світлини заходу робив фотограф Василь Боднарук.

Авторці цих рядків було дуже приємно вручити Дмитрові Васильовичу в грудні 2019р. в його київській квартирі пам’ятні подарунки та альбом із презентації його нової книжки, який став своєрідним фоторепортажем цієї небуденної як для автора, так і для ліцею, події. Спілкування з поетом було приємним. Наш земляк щиро подякував за увагу до нього, до його творчості.

На жаль, це була остання зустріч. Більше ми з Дмитром Васильовичем не бачилися.

Хочеться ще відмітити, що за ініціативи і при допомозі  Д.В.Павличка в селі було відкрито символічну могилу воїнам УПА в Стопчатові (2002)  та пам’ятник сотенному Гамалії (2012).

Завершити розповідь хочу словами Аделі Григорук: «Творчість Дмитра Павличка — то його біографія, викладена мовою поезії, своєрідний літературний автопортрет. Це  його  сповідь і покаяння, і молитва, і присяга, які вознеслися над глибинами минулого, аби кликати Україну голосом правди, який ціле життя кличе і Дмитра Павличка…»

Ольга Сав’юк,

педагогиня-організаторка виховної роботи вищої категорії

Стопчатівського ліцею з 1964 року по 2021 рік,

 відмінник народної освіти України, пенсіонерка.