В Україні День святого Миколая-чудотворця відзначається щорічно 19 грудня. За традицією, в цей день батьки вночі кладуть дітям подарунки під подушки, зберігаючи у таємниці свою причетність до подарунків, для того, щоб діти вірили у чудо, звершуване святим Миколаєм і вчилися милосердя в святого.
В пам’ять про милосердя святого Миколая, в цей день відзначається Міжнародний день допомоги бідним. Святитель Микола, що жив у 3-4 століттях, прославився смиренням і добротою, як великий угодник Божий, тому в народі його ще називають Миколою Угодником. За своє земне життя він зробив безліч добрих справ, за що його стали називати Чудотворцем. Більшість благих справ свідчили про нечувану щедрість і доброту святого.
Якщо говорити про традиції святкування Дня святого Миколая, то, найімовірніше, традиція прийшла з середньовічної Німеччини, коли напередодні свята батьки презентували дітям новий зимовий одяг. З часом це почали робити вночі, таємно, щоб діти повірили в чудеса святого. Крім того, змінилася і структура подарунка – батьки стали дарувати щось таке, що приносить дітям радість: солодощі, горіхи, сухофрукти та іграшки. Подарунки, як правило, клали в начищені старі туфлі, які ставили поблизу камінів або в панчохи, що вішали на камін. Неслухняних дітям клали в’язку різок.
Народився Миколай, єпископ Мир Лікійських, десь між 270 та 286 роками у Малій Азії. Ще у дитинстві вирішив присвятити життя богослужінню. В юні роки стає священиком. Батьки Миколая були заможними і залишили синові великий спадок. Це багатство невеликими частинами Миколай роздаровував біднякам, аж поки не роздав все до останньої монети. Не чекав, щоб у нього просили допомоги, а сам шукав бідних, щоб їм допомогти. Багато років святий Микола був єпископом у Мирах (місто у сучасній Туреччині), тому його називають Мир Лікійським. На початку ІV століття, під час гонінь християн він був ув`язнений за віру. Помер, ймовірно, у віці 65-70 років.
Сьогодні ми можемо уявити, як насправді виглядав Святий Миколай. Про це розповідають вчені: розкривши могилу Миколая Лікійського, вони здійснили досліди. В результаті аналізу створено приблизну модель обличчя, а також досліджено інші зовнішні риси померлого. Отже Миколай був невисокого зросту: приблизно 167 см. Він одягався просто і без прикрас. Антропологи припускають, що Мир Лікійський не вживав м`ясної їжі. У нього було мужнє обличчя та карі очі. Шкіра – оливкового відтінку, чітко виражене підборіддя і вилиці. А з давніх свідчень сучасників Миколая, його лице випромінювало незвичайне світло, подібно до обличчя Мойсея.
Свято Миколая прийшло до України 1088 року за часів князя Всеволода Ярославовича. На честь святого княгиня Ольга побудувала один із перших храмів Київської Русі в середині IX століття – над могилою Аскольда в Києві. Найдавнішу збережену українську ікону святого Миколая датують початком XIV століття.
Українці з давніх часів вважають Миколая святим – заступником простого люду (до речі, його ім’я в перекладі з грецької означає «перемога народу»), особливо – несправедливо скривджених. А ще він опікується мандрівниками та моряками. У нас цього святого називають «скоропомічним» — адже він завжди спішить на допомогу потребуючим.
Сотні церков в Україні побудовані на честь Чудотворця Миколая. А в місті Миколаїв йому споруджено великий пам’ятник. В українському народному фольклорі багато приказок, у яких згадується Миколай. Так, на Херсонщині, якщо на Миколи йшов сніг, говорили: «Миколай бородою трусить – дорогу стелить», а на Харківщині загадували: «Як на Миколи іній – буде овес». Постать Миколая, поряд із Богородицею та Ісусом можна зустріти у стародавніх українських щедрівках.
Для наших прабабусь і прадідусів святкування Миколая не обмежувалось отриманням подарунків. Наприклад, на Харківщині 17, 18 та 19 грудня справляли так звані Миколині святки. У ці дні варили кутю та узвар, щоб наступного року був урожай на плоди й на ячмінь. Існувала й традиція випікання спеціального печива – миколайчиків. А на Гуцульщині побутував весільний звичай, коли молодих освячували іконою Миколая. Молодий перед батьком ставав, як перед святим Миколаєм, а наречена перед матір’ю, як перед Богородицею.
У давнину на Миколая укладалися договори і угоди, бо всі були впевнені, що в цей святий день ніхто не зважитися на обман. А ще зі свята Миколая в українських містах починали працювати ярмарки, де встановлювалася ціна на хліб і борошно.
Ікону Миколая Чудотворця здавна вішали чи не у кожній сільській хаті. До неї молились діти, як до образа свого заступника.