Про відомого українського письменника Федора Потушняка написано багато. Про його літературну творчість жваво відгукувалися свого часу відомі майстри пера Дмитро Федака, Василь Поп, Василь Густі, Степан Жупанин, Петро Ходанич, Лідія Повх, Петро Панч, Василь Басараб, Юрій Балега, Роман Офіцинський, Іван Ребрик, Михайло Тиводар… На його честь названо вулиці в багатьох містах і селах Срібної Землі. Його ім’я носить Закарпатська обласна бібліотека, а 2016 р. цієї честі удостоєна і Осійська ЗОШ І-ІІІ ст. У 1995 році Закарпатською обласною радою була заснована літературна премія імені Федора Потушняка, що присуджується щороку за видатні літературні твори, які вийшли друком, відзначаючи вагомий внесок у культуру краю.
– Напередодні 100-річчя від дня народження Федора Потушняка з ініціативи колишнього начальника відділу культури і туризму Іршавської райдержадміністрації Василя Кузана у школі було відкрито краєзнавчий музей, де центральне місце займають експозиції, присвячені життєвому і творчому шляху письменника, – розповідає директор Осійської ЗОШ І-ІІІ ступенів Марта Маргіта. – Було проведено велику роботу, залучено десятки ентузіастів, які внесли вагомий вклад у створення важливої і потрібної справи, зібрано чимало унікальних експонатів, які стали окрасою музею.
Серед рідкісних експонатів – фотоапарат “москва”, з яким Федір Михайлович майже не розлучався, постійно мав із собою – робив світлини під час археологічних розкопок, які ще й дотепер зберігаються у сімейному архіві. На видному місці в музеї посвідчення члена Спілки письменників срср, Будапештсього географічного товариства, доцента Ужгородського державного університету. Із археологічною роботою Ф.Потушняка знайомлять монографії, видані в різних наукових збірках. Чільне місце займають рукописи. Зокрема, привертають увагу праця “Археологічні пам’ятки Закарпаття”. Етнографічні матеріали розповідають про досліждження автора в цій царині. А що вже казати про пожовклу від часу збірку “Далекі вогні”, яка вийшла в 1934 році в Іршаві. Видавцем її був власник друкарні Маврінц Гланц. До речі, в місті над Іршавкою було надруковано й другу книжку Федора Потушняка – “Таємничі вечори”. Брат письменника відомий вчитель, колишній голова районного Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка Петро Потушняк про ті часи згадував:” У друкарні всі роботи виконувалися вручну. Ми зі старшим братом крутили машину, коли відтискували гранки. А як книжку відрукували, радості в сім’ї не було меж. Нянько наш зібрав поважних людей, кожному подарував книжку “Далекі вогні”, частував їх смачними наїдками та вином і сливовицею”
Про те, що Федір Потушняк володів багатьма мовами, зокрема, англійською, італійською, німецькою, угорською і французькою, свідчать книги з особистої бібліотеки письменника, які надав свого часу музею його син Михайло. Свою лепту у створення музею вніс директор історико-краєзнавчого музею Іршавського міського центру позашкільної роботи Андрій Світлинець. Він подарував книги Федора Михайловича, куплені в Ужгороді на ринку, з автографом. Вони подані окремим розділом…Майже на кожній з них Федір Михайлович власноруч робив помітки. Почерк у нього був каліграфічний.З усього видно, що він був педантною людиною, до всього ставився старанно, дбайливо, з відповідальністю, як і подобає справжньому інтелігенту. На сторінках – жодної помарки.
Окремо подано книжки Федора Потушняка, які видані у різні роки. Серед них – “Далекі вогні”, “Земля. Оповідання”, “На білих скалах”, “Кристали”, “Казка”, “Хвилини вічності”, “Повінь”, “Мати – земля”, “Мій сад”…Вже після війни письменник друкує окремі твори в журналах “Україна”, “Вітчизна”, “Тиса”, альманасі “Радянське Закарпаття”.
– Ще в дорадянський період Федір Потушняк займався етнографією, цікавився фольклористикою, історією літературного процесу на Закарпатті, а також діалектологією і опублікував чимало заміток і статей у різних газетах, журналах та альманахах, – розповідає колишня перша директорка музею Марія Дмитрівна Магурська. – У галузі етнографії увагу дослідника привертали різноманітні народні вірування про предмети, речі, осіб тощо. Так, він написав понад тридцять статей про народні закарпатські вірування в сонце, місяць, зірки, вогонь, воду, душу, у відьом, у скарби, їжу… Окремими виданнями вийшли “Огонь в народних віруваннях” та “Вода, земля і воздух в народнім віруванні”.
Ф. Потушняк захоплювався творчістю Т. Шевченка, Івана Франка, О.Олеся, Євгена Маланюка, О. Теліги, У. Самчука, І. Ірлявського, М. Коцюбинського, І. Карпенка-Карого. Це, безумовно, позитивно вплинуло на формування Ф. Потушняка як письменника і вченого.За радянських часів його вперто не визнавали. Загострення щодо його творчості були ідеологічного характеру. Зокрема, на кщталт “… вірші позначені впливом імпресіонізму”. А цього,звісно, при комуністичному режимі було досить, щоб винести присуд поезії Ф. Потушняка як непотребу.
Та не всі були такої думки. Володимир Фединишинець писав: “Потушняк був великим поетом… Його поезії вражають сучасного читача високою культурою мислення, витонченістю емоції, віртуозністю асоціативного образу”.
На окремому стенді представлені археологічні розкопки. Працюючи в Ужгородському державному університеті, спочатку викладачем, а потім доцентом кафедри загальної історії, викладав археологію, історію, а також чеську і словацьку мови, проводив активну громадську та культурну роботу в області. Водночас цікавився різними питаннями, пов’язаними з вивченням рідного краю, але найбільше часу віддавав археології.
Важливим документом у музеї слугує Книга відгуків та пропозицій. Перегортаючи її сторінки, ніби подумки переносишся у ті часи, коли тут перебували відомі особистості, які залишили на її сторінках свої автографи. Ось що написав 28 січня 2011 року відомий український письменник лауреат Шевченківської премії Михайло Слабошпицький:
“Федір Потушняк – письменник, який прикрасив би будь-яку літературу світу. Це прекрасна, це благородна ідея – музей Федора Потушняка. Це справа людей, свідомих свого обов’язку. Кланяюся педагогам Осійської школи”.
А ось який запис залишив у Книзі відгуків і пропозицій учасник Всеукраїнського з’їзду музеєзнавців із Володимира-Волинська пан Василь. “Дякуємо за цікаву та змістовну екскурсію у вашому музеї. Бажаємо творчого натхнення, процвітання у вашій нелегкій, але почесній, клопіткій роботі. Адже збереження спадщини для виховання молодого покоління – це прекрасно”.
– Музей Федору Потушняку в Осої, – каже відомий український поет Василь Густі, – це не просто данина пам’яті, це продовження поступу письменника у теперішній час і в грядущі епохи, які просто не уявляються без його слова, яке будь-яку думку спонукає до дії, до роботи. Отже, низький уклін і глибока шана усім, хто причетний до його створення і до забезпечення його життєдіяльності.
Ось що про Ф. Потушняка розповіла колишня його учениця, згодом вчителька української мови і літератури Марія Іванівна Будера: “Безмежна людяність, добросердечність, добродушність. Він ніколи не випустив нас із хати без сніданку: якщо не їсти, то хоча б чаю випити. А коли виходили, то обов’язково казав: “Щасливо вам” Поговорити з ним можна було на будь які теми: і про загальнолюдське, і про особисте життя, таке гірке і одноразово цікаве дитинство, про колишнє навчання в гімназії”
Согого часу в Осійському музеї побували близько двох десятків учасників фестивалю “Карпатська ватра”, який кілька років тому проходив на Закарпатті. Він був приурочений 100 -річчю із дня народження визначного майстра слова, науковця і педагога Федора Потушняка і 80-річчю створення Товариства українських письменників і журналістів Підкарпатської Русі. Відбулися зустрічі з відомими літературознавцями із Дрогобича Олегом Баганом та Петром Іванишином, письменником, редактором найстарішої української газети Америки “Свобода” Петром Часто, літературним критиком з Івано-Франківська Євгеном Бараном, з українськими письменниками Словаччини Іллею Галайдою, Марусею Няхай, видавцем із Будапешта Ласлом Кайзером і поетом Іштваном Горватом, головою Кіровоградської організації НСПУ, членом президії НСПУ Василем Бондарем, головним редактором журналу “Січеслав” Лесею Степовичкою. Письменників Закарпаття представляли голова обласної організації спілки письменників України Петро Ходанич, поети і прозаїки Василь Густі, Сергій Федака, Мирослав Дочинець, Лідія Повх, Василь Шкіря, Михайло Рошко, Василь Кузан, Надія Панчук, Тетяна Ліхтей, Андрій Дурунда, Юрій Балега, Галина Малик… Після відвідин музею майстри пера побували в Довжанському економічному коледжі, Мукачівському державному університеті та Ужгородському держуніверситеті, зустрілися з мером Мукачева Золтаном Лендєлом.
Надовго запам’ятається екскурсія і учням ліцею № 13 м. Мукачева. У Книзі відгуків і пропозицій вони залишили такий запис: “Дякуємо адміністрації школи, учениці Марині Вайтиковській та вчителю історії Марії Дмитрівні Магурській за дуже цікаву і корисну інформацію про видатних людей рідного села та їх здобутки. Бажаємо і на далі наповнювати музей ще більшою експозицією”. Усього 45 підписів.
Записи в Книзі відгуків та пропозицій свідчать про те, що тут побували відвідувачі з багатьох куточків України. У них назавжди залишаться хороші враження про цей музей, якими вони поділяться зі знайомими, близькими. Таким чином, могутня слава про видатного українського митця – Федора Потушняка линутиме по всьому світу.
Василь ШКІРЯ,
м.Іршава
Закарпатська область
Leave a Reply