27.05.2024 року 125-річчя від дня народження Олександра Содомори (27.05.1899–20.06.1977) – батько професора ЛНУ ім. Івана Франка Андрія Содомори. «Мені не бракувало батькової руки» мовив у книжці «Батькова рука» вдячний син, але спливають роки і ми усвідомлюємо яке то щастя, коли хтось думає про нас, молиться за нас і поєднаний з нашим серцем невидимою духовною ниткою життя…
Ніщо ж бо в світі не буває сталим,
Здається, й небо інше над селом,
Та щоб маліла даль надпросторова,
Щоби тепло зустрілося з теплом –
Ми з татом ріжемо на зиму дрова.
Андрій Содомора, «Пригорща хвилин»
Є люди життєвий чин котрих незаперечно повчальний. З-поміж них і Олександр Содомора. Книгу про нього («Батькова рука») зібрав і зредагував його син Андрій Содомора. У ній ідеться не про вигадані події, не про абстракції, а – про «життєвий матеріал», що промовляє мозольною працею на духовній ниві, гірким щоденням передуманого і пережитого разом з Богом, родиною, громадою. Слово і діло – понад усе! Як у давніх римлян: «Слова повчають, приклади поривають».
Це книга про часи, коли священики завжди були з людьми, потужно сприяли їхньому освітньому пробудженню «правдою життя», засвідчували своєю інтелігентністю цю правду життя; «…не так проповідували, як промовляли… як зворушували».
Ой, як же нам не вистачає і правдивої інтелігентності, і щирого зворушення в орієнтовану на споживацтво технізовану добу! І хто це та як мусить робити нині?..
Долучившись до слова, яким так щедро обдарувала природа одного з авторів й укладача книги, маємо унікальну можливість заглибитися в минувшину і побачити обставини, за яких зростав і виховувався майбутній науковець, письменник, перекладач. А звідти окинути поглядом і свої життєві дороги. Докладаймо зусилля, щоб не загубитись у вічності… Відвідавши подумки світ родини Содоморів, згадаймо й своїх рідних. Розмислюймо… Памʼять – це наше серце, основа нашого розуму!
Богдан ДЯЧИШИН, м. Львів