Травень

Зупинити – час – не пневі…

Миті… котяться травневі.   

Сонце квіти дарить дневі…

Промінці блистять вогневі.

.

Світ виходить мли з управи…

І хапається… за справи.

Цвіту не без, будня, трави…

Й не росинок… без приправи.

.

Золотім, весна, в намисті…

Сяють – очки – зорянисті!

У густім… зеленки-листі…

Колоски дзвенять зернисті.

–

Фантасмагорія

           або

Мелодія душі

Світліє, ніченьки, безодня…

З Весною… Літо… заграє.

Мотив, навіяний безсонням,

На струнах серця виграє.

.

І лине звук з акордів чистих:

Від «до-ре-мі» до «соль-ля-сі».

І спів душі, з думок пречистих,

Летить під світлу неба сінь.

.

Кружляє всесвітом безмежним…

Стрічає – зоряні – світи!

Пливе шляхом, йому належним,

Щоб сонцесяйно розцвісти. 

.    

…Я в будень плюхаюсь спросоння –

Згорнувши, дум лілейних, спів.

Щоб знов мотив, під час безсоння,

В думках-бутонах ніжно зрів.

Микола Собчук                                                                                                                        

м. Вінниця