В одного юнака безнастанно плекалися три милі йому чарівні мрії: вдало одружитися й жити щасливо; стати успішним бізнесменом, а теж бути на весь світ відомим. Аби всі три мріяння сповнилося, молодик натхненно й ревно молився, настійно про них благав Господа…
Якось, спацеруючи парком, він зустрівся коло цирку із жінкою, яка похвалила за його вроду й попросила в нього про дружбу. Л女нь, ясно, це заперечив, сказавши неприємні слова щодо її років та зовнішности…
Спішачи на співбесіду з претексту праці, хлопцеві трапився чоловік, який підковзнувся на слизькому місці й упав, попросивши у нього допомоги підвестися. Окрилений радістю про майбутню працю, парубок навіть не звернув на благаючого уваги…
А ще одного разу побачив на лавочці заплакану добродійку, яка позвала його присісти коло неї та вислухати її. – «Не маю часу на теревені», – знервовано відреагував він…
Та прийшов неминучий час, і мужчина постав на суді Божім. «Я все життя Тобі молився і просив про три заповітні мої мрії, а Ти жодного разу мене не вислухав. Чому?», – запитав спересердя Господа…
І тоді Всевишній пояснив чоловікові три шанси, якими той знехтував. Ти відмовив гожій дівчині, що покохала тебе. Вона була в гримі, бо працювала в цирку. Ти не поміг звестися на ноги прохальникові. А пан той був генеральним директором фірми, до якого ти простував на співбесіду. Жінка заплакана виявилася світової слави письменницею. Вона написала б про тебе книжку, й ти став би відомим, як цього тобі так хотілося…
Нічого, отож, у житті нашому немає випадкового. Господь, вислуховуючи нас, завше посилає нам те, що вважає за доцільне й потрібне…
Зиновій Бичко