Я навіть не могла уявити, як саме миті доведеться прожити і відчути, густо перемереживши зимовий вечір гіркими українськими споминами й особистими спогадами про все, що, спалахнувши чотири року тому, вибухнуло горем нашого Майдану…
21 лютого серед напруженого в очікуванні надвечір’я педагоги й учні Новодністровської ЗОШ ІІ–ІІІ ст. мудрим і щирим словом, проникливою до сліз піснею вчили пам’ятати й цінувати – мітинг-реквієм пам’яті Небесної Сотні зібрав на подвір’ї школи новодністровців різного віку, аби усі вони крізь небайдуже серце відчули відлуння втрати тих, хто відстоював гідність, свободу і честь України.
Кожне слово щирої молитви та звертання до людських сердець і свідомості ведучі старшокласники Аліна Ярова і Олександр Гомелько, заступник директора з навчально-виховної роботи Наталія Квятковська промовляли, мов на з усіх сил натягнутій струні, а надто – керівник закладу, майор 58-ої окремої мотопіхотної бригади Тарас Серевко. Адже саме він пліч-о-пліч із першими новодністровцями за покликом люблячого Батьківщину серця вирушив після кривавих подій на Майдані добровольцем на схід.
Душевним болем зраненої української землі пронизувало усіх, незважаючи на зимовий холод і вечірню вуаль, що огорнула сполоханий враженнями майданчик, і тоді, коли діти й викладачі у мерехтінні заплаканих свіч співали бо нашу дійсність, розстріляну в лютневій круговерті Майдану.
І хвилина мовчання цього вечора була особливою, бо хоч і на мить, та все ж дала змогу відчути, що холод і мороз тоді, чотири року тому, захисники української свободи не відчували, бо їхнє єство зігрівала полум’яна любов до своєї отчої землі.
А вже коли із першими звуками пісні «Небесна сотня білих журавлів» діти і дорослі почали запалювати стільки ж білих ліхтариків, один за одним відпускаючи їх у вражене посутеніле небо, сліз та розбурханого серцебиття уже неможливо було зупинити… А надто – у ті миті, як кілька з них, відірвавшись од землі, раптом почали чіплятися за гілля дерев…, Господи, наче оті безневинні душі відданих синів і дочок, котрі там, на Майдані, і згодом, помираючи од отриманих ран, ще з останніх сил шукали рятунку серед живих…
Воістину – «Тільки щоб не даремно Небесна Сотня у небо…», як проникливо щоразу звучать дитячі голоси у відомій усім і кожному пісні!
…Геть забувши про холод, чимало учасників мітингу зі справжнім потрясінням ще довго дякували натхненникам реквієму наших душ, як і усіх масових заходів Новодністровської ЗОШ ІІ–ІІІ ст., – Наталії Квятковській, а також педагогу-організатору Юлії Борейко, музичному керівнику Наталії Власюк, котрі, віддано працюючи у талановитій команді однодумців, щоразу вражають високою духовністю заходів, що завжди виокремлюються серед міських урочистостей неймовірними творчими родзинками.
Інна ГОНЧАР
