Після хліба найважливіше для народу — школа, такі глибокорозумні слова сказав Ж.-Ж. Дантон – один з батьків-засновників Першої французької республіки, співголова клубу кордельєрів, міністр юстиції за часів Великої Французької революції, перший голова Комітету громадського порятунку. Щасливою в житті є, безсумнівно, та людина, яка має кілька шкіл за своїми плечима.
До такого числа людей належу і я. Бо після середньої школи (першого освітнього причастя) мав щастя вчитися в Самбірському педагогічному училищі (друге причастя). Самбірське педагогічне постало 1944 року на основі педагогічної школи.
Час — моменти і події, якими ми так охоче намагаємось його вимірювати. Зоряним для мене часом лишилося моє навчання в училищі. Власне тут сформувалася парадигма мого бачення і ставлення до життя. Зрештою, тут забрунькувалася і любов до наукової творчості – до мовознавства: в училищі написав першу наукову статтю про поетичний синтаксис бойківських коломийок.
Усі мої вчителі, яких хочеться згадати нині – дзбани людяності, мудрості, розуму, професійності, моральності, носії духовності Божих заповідей і настанов. Їм притаманні високий рівень соціальної і моральної свідомості;
пошуково-проблемний стиль мислення;
проблемне бачення;
творча фантазія, розвинене уявлення;
специфічні особистісні якості (сміливість, готовність до ризику, цілеспрямованість, допитливість, самостійність, наполегливість, ентузіазм);
високий рівень загальної культури і високий рівень моральної культури.
Коли нині підходжу до рідного, милого серцю училища (зараз коледж імені Івана Филипчака), постають перед очима світлі постатті моїх наставників: Івана Широкого, Євгенії Новикової, Костянтина Черняєва, Ірини Тимчишин, Миколи Лося, Івана Бальовського, Михайла Ясінського, Івана Кузьо, Олени Рогульської, Володимира Вариводи, Анни Бальовської та багатьох-багатьох інших.
Чимало успішних і знаних особистостей вийшли зі стін Самбірського педагогічного училища. Серед них такі професіонали: Михайло Кочерган — доктор філологічних наук;
Миросла Дністрянський — доктор географічних наук;
Юрій Прадід — доктор філологічних наук;
Василь Пірко — доктор історичних наук;
Дмитро Крвавич — професор Львівської академії мистецтв, заслужений працівник культури;
Михайло Худий — професор Львівського національного університету імені Івана Франка;
Марія Федурко — доктор філологічних наук;
Петоро Мацьків — доктор філологічних наук;
І. Котлярчик — кандидат філософських наук;
Михайло Белей — кандидат психологічних наук;
Олександр Целуйко — кандидат історичних наук;
М. Микитин — доктор філологічних наук;
Мирослав Боришевський — кандидат педагогічних наук;
Н. Стайоха, Т. Молочко — заслужені вчителі УРСР.
Дмитро Демковський (1987—2015) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Наталія Поліщук — українська художниця.
Зиновій Бичко, НСЖУ