У неділю, 9 липня, на хуторі Кулеби біля Нараєва пройшов уже традиційний фестиваль повстанської пісні «Чорна вишиванка».
До пам’ятника борцям за волю України присутні поклали запалені свічки, квіти й вінки шани. Священики відслужили панахиду-реквієм за полеглими Героями-повстанцями.
Почесними гостями фестивалю були дочка Головного командира УПА Романа Шухевича – Марія Шухевич, ініціатор та організатор проведення фестивалів «Чорна вишиванка», уродженець с. Стратин Рогатинського району, родич одного з героїв Кулебської трагедії Роман Лопушанський зі Львова, заступник голови районної ради Роман Висоцький, заступник голови райдержадміністрації Ігор Гринкевич, представники влади й громадськості трьох областей – Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської, учасники АТО, пластуни з Рогатина, члени молодіжної організації «Апостольська чота» з Городка Львівської області, співаки й поети, зокрема Іван Кушнір з Гусятинщини.
Як наголошувалось у виступах, фестиваль повстанської пісні «Чорна вишиванка» є даниною шани нинішніх поколінь молодим нескореним звитяжцям. Семеро відважних юнаків зі зброєю протистояли двом сотням енкаведистів. Семеро борців за волю України загинули тут у 1941 році від рук сталінських сатрапів. На відзнаку геройської смерті незламних українців краяни спорудили пам’ятну стелу з сімома хрестами, що здалека нагадують птахів, які відлітають у вирій. Галичани пам’ятають, як у 1939 році сюди увійшли радянські війська, як проводилась примусова колективізація, репресії, знущання, вивезення людей до Сибіру. Почала активно діяти Організація Українських Націоналістів. У селах Стратин та Добринів Рогатинського району сформувались підпільні групи ОУН, які не лише ідеологічно не сприймали радянської влади, але й вдавалися до збройного опору. Група складалася з семи чоловік віком 18 – 27 років: Володимир Лопушанський (18 років), Максим Шуран та Григорій Шкапій (по 19 років), Богдан Гульовський та Іван Галай (по 21 р.), Василь Солтис (25 р.), Григорій Москаль (27 р.).
У ніч із 21 на 22 лютого 1941 року енкаведисти провели масову облаву, щоб знищити підпільників. Великий загін енкаведистів (200 осіб) виїхав із Бережан до Стратина. Хутір Кулеби оточили з усіх боків. У нерівному бою всі семеро повстанців героїчно загинули. Їхні тіла енкаведисти поклали на сани, накрили брезентом і повезли до Бережан. Досі невідомо, де закопані тіла героїв-повстанців. На місці загибелі підпільників на хуторі Кулеби ще в 1941 році земляки насипали символічну могилу. І хоч за радянських часів могилу зрівняли з землею, люди таємно її відвідували.
12 липня 1997 року на місці трагедії відбулося освячення меморіального пам’ятника борцям за волю України. Ініціатором його відкриття, основним проектантом і виконавцем оздоблювальних робіт став уродженець села Нараїв, доцент університету “Львівська політехніка” Юліан Павлів. Пам’ятник із тризубом героям-підпільникам споруджений у Стратині в 1942 році. З приходом більшовиків стратинці перенесли його на кладовище, а тризуб закопали. У 1995 році пам’ятник відновили, а 2002 року один із селян під час оранки городу випадково знайшов і тризуб, який пролежав у землі 58 років…
Художню частину дійства складали виступи аматорів сцени Бережанщини, Перемишлянського району Львівської області, Рогатинського району Івано-Франківської області. Літературно-музичну композицію «Героїв своїх пам’ятаємо» представили учасники зразкового театру «Зернятко» Бережанського районного будинку культури та художньої самодіяльності клубу с. Нараїв (автор і режисер композиції Галина Єлісевич).
Відомі повстанські й українські народні пісні виконували чоловічий вокальний ансамбль Божиківського сільського клубу (кер. Володимир Іванчишин), жіночий вокальний ансамбль Волицького сільського клубу (кер. Надія Чорнойван), чоловіче тріо у складі Івана Лапшинського, Петра Кайди та Івана Свинарика, солісти Уляна Боянович, Михайло Скрипка, Іван Лапшинський. Патріотичні вірші читали Мар’яна Свинарик і Анна Патрило.
Виступи аматорів сцени глядачі зустрічали щирими оваціями та бурхливими оплесками.
Подвиг і жертовність Героїв Кулебської трагедії у людських серцях ніколи не загине, бо в ті далекі вже роки, коли земля горіла, щоби свободу зберегти, їх звала Україна. Шануймо завжди імена нескорених борців, підпільників ОУН і УПА, Героїв Небесної Сотні, нинішніх відважних Воїнів, учасників війни на сході країни, котрі віддано захищають рідну землю від кремлівських агресора, ціною власного життя оберігаючи наш спокій.
Тетяна Бідзіля, м. Бережани.
