Чи можна відчути, як оживають спогади? Чи можна побачити, як усміхається молодість? Чи можна зрозуміти, як владарює час? Звичайно! Варто лише, натхненно і з любов’ю зробивши нескладні математичні розрахунки, зосередитися на ювілейних датах і вагомих досягненнях і, зрештою, зібрати чудову родину, об’єднану спільним сяйвом душі й долі.
Саме так і зробила невтомна ініціатора не одного десятка щемних і пам’ятних стрічань, берегиня історії міста, його Почесний житель, директор музею Галина Разгонюк, запросивши у хвилюючі обійми тих, хто подарував дітям першопрохідців перші кроки пізнання шкільного життя і згодом вписував все нові й нові рядочки в освітянський літопис Новодністровська. А привід був чи не найяскравіший! 45-річчя першої у місті школи та 85-ліття першого і незмінного упродовж 27 літ її директора, Почесного жителя міста Анатолія Васильовича Шамбри. Тож особливий святковий настрій і привітний гомін вирізняв упродовж кількох годин цю осінню днину, адже два ювіляри настільки доповнювали один одного, що уявити їх один без одного уже багато поколінь новодністровців давно не можуть!
Дружні потиски рук і численні поздоровлення ще довго не вщухали, аж поки у кабінеті фізики не розпочався креативний урок, на який метрів-ветеранів освіти запросили нинішній директор Новодністровської загальноосвітньої школа ІІ—ІІІ ступенів Тарас Серевко, його заступник Наталія Квятковська та вчитель фізики Ніна Чабан. Отримавши у подарунок ювілейні кораблики, поважні гості з помітним інтересом знайомилися зі змістовною презентацією закладу, багатим традиціями, досягненнями і подіями життям школи, з якою починалася їхня педагогічна стежина, стартувавши 12 серпня 1974 року, коли на карті освіти краю з’явилася середня школа Дністровського гідровузла. Із неабияким захопленням і навіть неприхованою заздрістю спостерігали сивочолі ветерани за новітніми можливостями, які дарує сучасному вчителю наявний у кабінеті мультиборд — Ніна Леонідівна за кілька хвилин зуміла захопити професіоналів ось таким ноу-хау.
А трепетно-хвилюючим продовженням стало вітання колективу школи-іменинниці її дорогому ювіляру — Анатолію Васильовичу, чиї поважні й багаті літа по-осінньому розщедрилися цього удвічі святкового вересня.
І вже спільно у дружньому колі освітяни перегорнули згодом у мистецькій залі музею сторінки хроніки шкільного життя, згадавши історію своєї Альма-матер за відео-сюжетом, створеним директором міського музею ще до її 40-річчя. У фактах та фотографіях усі повернулися у роки появи і становлення ювілярки — найпершої будівлі інфраструктури майбутнього міста Новодністровська. Хвилюючі спогади відлунювали у серцях двох директорів — першого і нинішнього, котрі приймали щирі вітання від секретаря міської ради Наталі Кримняк, начальника відділу гуманітарної політики Людмили Пастушок, випускниць різних років, котрі пов’язали свої долі з освітою, Світлани Принько-Шафранської, Альони Присакар, Лариси Мартиновської, Інни Гончар, Олени Трофанюк, котра, зокрема, вразила як обох директорів, так і усе товариство авторськими портретами цих керівників закладу. Тим часом упродовж зустрічі колеги з приємністю частувалися солодощами від спонсорів: колишніх учнів закладу Григорія Шелудька та Віктора Педоченка і Олександра Гандзюка, який, до речі, постійно щедро підтримує музейні заходи. Несподівано зігріли душу і сюрпризні вітання ювілярам, отримані завдяки всемогутньому Інтернету: сердечні аудіопоздоровлення колег Самоїла Печкаря з Ізраїлю, Тамари Морошан з Португалії, Надії Березніченко з Вінниччини, а також відеопривіт від Людмили Скрипник додали усім щемних хвилин. Святковий настрій чудово підтримали і направду зігріли єство колеги-музиканти Ігор Чабан, Наталія Власюк та її вихованка Анастасія Ісмоілова.
Звичайно, що навіть у чудове свято серце тремтить печаллю від розлуки з тими, хто у різні роки злетів у вирій Вічності, залишивши по собі яскравий слід і пам`ять про досвідчених і мудрих наставників, які присвятили своє життя чи не найважчій професії — вчителя… «Пам`яті педагогів першої школи» — з екрану усміхалася славна когорта знайомих колег, кого фотопоглядами трепетно зібрала у дружнє коло пам`яті Галина Разгонюк, чуттєвим спомином на відстані сльози вразивши кожного з нас…
Справжня матір-героїня, перша школа випустила за 45 літ у доросле життя понад 2300 своїх випускників! У різні роки естафету директорства приймали Валентина Грищук, Олександр Олійник, Валерій Самусь, а вже 11 літ це нелегке кермо упевнено утримує Тарас Серевко, поєднуючи вирішення шкільних проблем із надважливими подіями рідної української держави, ставши на її захист у лавах оборонців рідних рубежів іще у 2014 році.
Вітання, спогади, побажання, подарунки і квіти — усе це було настільки гармонійно і щиро, справжньо і привітно, по-осінньому щедро і незабутньо-яскраво, що проведених спільно чотири години промайнули таки одним подихом, однак за ним — долі багатьох поколінь дітей, батьків та вчителів і, звичайно ж, мрії і сподівання зустрічати у такому ж дружньому колі все нові і нові ювілеї. Тож хай неодмінно усім щастить!
Інна Гончар, випускниця 1985 року, співведуча зустрічі
.
