“… Стали під вартою розкопувати величезне подвір’я (3-4 гектари) і добувати з землі дальших трупів (…), бо трупи лежали в землі трьома шарами (…). Всіх трупів у чортківській тюрмі-різниці начислено ок. 800”.
(З Чортківського часопису “Тризуб” за 7.07.1941 p.).
Цими днями минуло 65 років від того часу, коли у Чортківській тюрмі енкаведистами було змасакро-вано понад 800 українських в’язнів, решту живих (понад 900 осіб) більшовицькі зайди погнали на схід у напрямку Умані, де 22 липня розстріляли.
Коли почалася війна і радянські війська відступали, в Чорткові півтори доби не було ніякої влади. Містом та його околицями поширилася чутка, що червоні знищили у тюрмі в’язнів. Люди кинулися до в’язниці і побачили гори по-звірячому закатованих людей, калюжі крові, страшний сморід, бо у спекотний червень трупи відразу розкладались. Мертві тіла були пересипані сіллю та вапном.
Впізнавали по ґудзиках, волоссю, шматках одежі. Всіх упізнаних клали на вози і забирали ховати додому. Стояв страшний лемент, плач, крики. Матері в розпачі кидались на трупи, впізнаваючи своїх спотворених дітей. Серед закатованих була Надя Юрчинська, яку впізнали по косах. Вона була активною просвітянкою, провідницею ОУН. Невпізнаних в’язнів у великих ящиках поховали у спільній могилі на цвинтарі.
У сквері поблизу тюрми у 2003 році постав Хрест Скорботи – пам’ятник репресованим чортківцям (архітектор Дмитро Шеремета, скульптор Іван Сонсядло), а в кінці цвинтаря, що по вул.С.Бандери, на могилі наших замордованих краян виросла висока могила, увінчана пам’ятним хрестом, як данина людської пошани та пам’яті. Шестиметровий Хрест Скорботи побіля тюрми зіяє прорубаною наскрізь серцевиною, що нагадує тюремне віконце. У нижній частині Хреста з барельєфного зображення виходить до нас через пролом тюремної стіни закатована у в’язниці Надія Юрчинська, а за нею видніються незлічені постаті трагічно загиблих.
Саме тут, у неділю, 23 липня біля пам’ятника Скорботи і Надії було відправлено громадянську панахиду за невинно убієнними в’язнями Чортківської тюрми та відбувся траурний мітинг-реквієм за участю духовенства, представників влади. Участь у заходах взяли народний депутат України Олег Барна, Чортківський міський голова Володимир Шматько, перший заступник голови районної державної адміністрації Іван Заболотний, заступник голови РДА Іван Віват, заступник голови районної ради Петро Пушкар, рідних та близьких замордованих в’язнів з Чортківського, Бучацького, Борщівського, Монастириського та Гусятинського районів. Завершився захід покладанням квітів та свічок на знак вшанування пам’яті жертв тих жахких комуністичних репресій.
На панахиді, до речі, це підмітив сивочолий чоловік, що у Чорткові мешкає приблизно 30 тис. населення, а на 76-річчя цієї сумної події зійшлось не так вже й багато людей. Невже сьогодні вірус байдужості і безпам’ятства вразив серця і душі наших краян? Якщо так, то гріш ціна усім нашим старанням і помислам.
Володимир Погорецький.
Фото Чортківської міської ради.
