Як пам’ятаємо, у минулому році головною темою Мандрівного фестивалю Docudays UA були питання історичної пам’яті. Власну фестивальну програму тоді ми відкрили спеціальною подією в Тернопільському національному педагогічному університет ім. В. Гнатюка – презентацією «Душпастирська місія родини Ковчів на Тернопільщині».

Інформаційним приводом для неї стала 140-а річниця від народження та 80-і роковини від загибелі отця Емеліяна Ковча – великого гуманіста, Праведника України.

Ковч Еміліан (20.08.1884 – 25.03.1944) – священик УГКЦ, капелан Української Галицької армії, просвітитель, громадський діяч, гуманіст. У роки нацистської окупації – парох містечка Перемишляни і табору смерті Майданек. У 1999 році Єврейською радою України проголошений «Праведником України».

Одним з багатьох джерел інформації у підготовці тієї презентації стало рідкісне видання – книжка спогадів доньки нашого Праведника, Анни Марії Ковч-Баран, яка в 1994 році вийшла друком в канадському місті Саскатун під назвою «За Божі Правди i Людські Права: збірник на пошану о. Еміліяна Ковча».

Анна Марія Ковч-Баpан (1914–1995) протягом довгих років пpацювaла для української громади в Канаді. Від самих початків перебування в місті Саскатуні, що у провінції Саскачеван, у 50-х роках вона брала активну участь y культурно-виховній, організаційній та журналістській poбoтi. Була однією із співзасновниць Українського Музею Саскачевану. Журналістська праця Анни Марії складається з численних статей та доповідей. Як кореспондентка української преcи, вoнa шість рoкiв була редакторкою розділу «Сторінки Саскачевану» у часописі «Українські Вісті» (м. Едмонтон). Анні Марії також належить авторство є книг: «Українські Католицькі Церкви Саскачевaну» (1977 р.); «Жінки Саскачевану – піонерські роки» та ін. Останньою її працею стала біографія o. Емілiянa Ковча, її батька — «За Божі Правди i Людські Права», опублікована в 1994 p., за рік перед її смертю.

У тому, що ця книжка справді є букіністичною рідкістю, ми пересвідчилися на власному досвіді – її не виявилося в багатьох бібліотеках: від рідного Тернополя до канадського Саскатуна… Та врешті-решт пошуки увінчалися успіхом – один примірник книжки віднайшовся у бібліотеці Свято-Успенської Унівської Лаври, що знаходиться неподалік від того самого містечка Перемишляни, в якому власне служив парохом отець Еміліян Ковч.

Тож, заручившись у листуванні люб’язною згодою Ігумена Унівської лаври отця Йосафата і приїхавши до Унева, нам вдалося зробити фотокопії усіх сторінок цього видання.

А через кілька місяців надійшла ще одна приємна звістка з Канади – у тому ж місті Саскатун у 2006 році спогади Анни Марії Ковч-Баран про батька було перевидано англійською мовою і невдовзі це видання прибуде до нас. Дякуємо сердечно канадським українцям нової хвилі еміграції за сприяння у цих пошуках! 

Направду, хто шукає, той завжди знайде! 

*  *  * 

Тож під завісу своєї програми 22-го Мандрівного Docudays UA у Тернопільській області, у день нашого візиту до обласної наукової бібліотеки мали нагоду представити ще один «рідкісний ресурс» – англомовне видання «For God’s Truth and Human Rights» Анни Марії Ковч-Баран. Сподіваємось, що не лише тернополяни, але й іноземні студенти та гості міста матимуть змогу її читати і довідатися про історичну постать нашого великого Праведника.

Одночасно цього дня було подаровано Тернопільській обласній універальній науковій бібліотеці останній примірник часопису «Золота Пектораль» із статтею Олександра Степаненка «Він бачив Бога, єдиного для всіх» – про душпастирську місію родини Ковчів на Тернопільщині. У ній автор, окрім описання життєвого шляху та служіння отця Ковча, виклав доступну наразі інформацію про його родинне оточення, зокрема про батька, отця Григорія Ковча, якому також належить віддати шану від земляків з Теплого Поділля.

До слова, літературно-мистецький та громадсько-публіцистичний журнал «Золота Пектораль», який видається в Чорткові з 2007 року громадською організацією «Пектораль» завдяки титанічним зусиллям головного редактора Володимира Погорецького – це також наш «рідкісний ресурс» і, на жаль, страшенно недооцінений. Адже такого роду періодичних друкованих видань майже не залишилося – не лише в нашій області, але й в Україні.

*  *  *  

Радіємо, що в міру власних можливостей посприяли збереженню пам’яті про отця Еміліяна Ковча та його родинне коло.

Поза сумнівом – прийдешнім поколінням варто пам’ятали про Нього як про великого Праведника. Адже Праведність життя полягає саме в беззаперечному даруванні Добра людям.

Сьогодні, коли Україна переживає чергову трагічну сторінку власної історії, коли злочини проти людяності вчиняються щодня, багато хто з нас також опиняється перед нелегким вибором: скоритися жорстоким обставинам, чи протистояти ним? Допомогти іншому, чи зберегти себе ціною інших? Змиритися із злом, чи відповісти на нього, а якщо відповісти, то як?… Допомогти зробити цей вибір може приклад людей, які свого часу вже пережили подібні випробування і вийшли з них з гідністю. Таким, поза усяким сумнівом, був отець Еміліян Ковч. Ним можемо вповні пишатися. На його світогляді та вчинках можемо зміцнювати свій дух. З Ним, нарешті, могли б гідно представити себе як культурну націю – цілому світові. Зрештою, ми самі маємо шанс перемогти брутальне насильство лише тоді, коли пам’ятатимемо і цінуватимемо подібних до нього Апостолів Добра у нашій історії. 

Отець Ковч: «Хто сіє бурю, той збирає громи. Хто сіє пшеницю, той збирає пшеницю. Подібно, хто посіє любов, той любов збере, хочби це жниво було і пізне».

Олександр Степаненко, голова ГО «Гельсінська ініціатива – ХХІ»