Якось іде мій сусід із вазоном чудових червонощоких хризантем. Подумалось, мабуть, у нього нині день народження, співробітники от і привітали.
Здоровлю його я теж. Він усміхнувся та промовив: “Ходив одну свою товаришку віншувати”. Вона не взяла квіти й сказала, аби я їх поставив собі на підвіконні.
Якби та гонорова й, либонь, не надто мудра пані знала іскрометні слова британського футболіста Браяна Клафа “Не надсилайте мені квітів, коли я помру. Якщо я вам подобаюся, подаруйте мені їх зараз”, не дала б гарбуза своєму другові…
Доки люди житимуть забобонами, які самі й вигадали?
Зиновій Бичко