У нас оселився чорний бог
Так нахабно увірвався в простір.
Ранкових ритуалів, сонних позіхань.
Він пожирає спокій, заїдає нерви громадян.
Підкурює димом ракет спальні райони.
І вже вони не спальні, а в ток-шоу.
Їх огортають мікрофони й тисячі очей,
щоб зафіксувати попіл мрій та ілюзій.
Зіваки зиркають на руйновища,
Говорячи мовою чорного бога,
Всотуючи легенями повітря чорнобоже,
яке сідає на спини дахам,
на крила птахів,
проникає в сльози дитячі й сумне зітхання стариків.
Не розділить тут жоден релігію чорнобожницьку,
ні гучні салюти на честь самого себе на славу дрібним чорнобожкам.
Тож бог цей чорний,
тіло його тлін,
і молитви пропащі луною
в безвість стрясають кисень
лиш для стрясання.
І храми зайди падуть,
будинки залікують власні рани,
а мертві полетять до живих у новій подобі.
І від чорного бога залишаться важка згадка,
гірка безнадія
й сива сивина на тілі нескореного міста
Ярослав Карпець
Фото Максима Сухарєва