Чорний бог

У нас оселився чорний бог

Так нахабно увірвався в простір.

Ранкових ритуалів, сонних позіхань.

Він пожирає спокій, заїдає нерви громадян.

Підкурює димом ракет спальні райони.

І вже вони не спальні, а в ток-шоу.

Їх огортають мікрофони й тисячі очей,

щоб зафіксувати попіл мрій та ілюзій.

Зіваки зиркають на руйновища,

Говорячи мовою чорного бога,

Всотуючи легенями повітря чорнобоже,

яке сідає на спини дахам,

на крила птахів,

проникає в сльози дитячі й сумне зітхання стариків.

Не розділить тут жоден релігію чорнобожницьку,

ні гучні салюти на честь самого себе на славу дрібним чорнобожкам.

Тож бог цей чорний,

тіло його тлін,

і молитви пропащі луною

в безвість стрясають кисень

лиш для стрясання.

І храми зайди падуть,

будинки залікують власні рани,

а мертві полетять до живих у новій подобі.

І від чорного бога залишаться важка згадка,

гірка безнадія

й сива сивина на тілі нескореного міста

 Ярослав Карпець

Фото Максима Сухарєва