Начальник відділу з гуманітарних питань Чортківської райдержадміністрації Галина Чайківська на своїй сторінці у Фейсбуці пише: “Так було у РКБК ім. К. Рубчакової. Цікаві проєкти. Теплі зустрічі. Вщент глядачів, які з великою охотою відвідували наші заходи і аплодували стоячи. Кожен захід не був схожий на попередній, завдяки співпраці із творчими колективами інших областей, творчими колективами навчальних закладів Тернопільщини, а ще розмаїттям народних аматорських колективів Чортківщини, що плідно працювали. У цих стінах відбувався і всеукраїнський семінар для працівників культури всієї України. Підсумком високопрофесійної діяльності творчих працівників будинку культури – перше місце за підсумками роботи серед клубних установ в Україні.
А що ми маємо зараз коли установи перейшли в Чортківську ОТГ: так звана реорганізації, а відповідно до законодавства це просто перейменування. І тут виникає безліч запитань.
На якій підставі перевели працівників на нижчі тарифні розряди, адже атестації додаткової не було? Чи законно проводиться вивільнення? Чому масово звільняються працівники культури і хто доводить їх до того? Які додаткові посадові обов’язки вводять….
Чому тим людям, які є високопрофесійними і вони це не одноразово довели, говорять про те, що їхня робота не задовольняє.
І це дає людина оцінку іншій, яка не має відповідної фахової освіти і жодного дня не працювала практично із колективом чи окремим виконавцем у сфері культури.
Доводять людей до звільнення. Вивільнено майже усіх керівників народних-аматорських колективів заради економії коштів, про те, той, хто робить це, отримує заробітну плату на руки 20000 грн. і більше, а це наші з вами гроші, кошти із місцевого бюджету. За таку зарплату дехто буде все робити мовчки, що скажуть. Працівники культури на руки отримують 4800 грн. Порахуймо, на утримання одного чиновника витрачають коштів більше як на всіх керівників народних аматорських колективів за рік, адже працювали не всі на повну зайнятість.
Злиття бібліотек, закриття їх там, де рік тому вони провели ремонти. Масове списання літератури (згідна, потрібно списати застарілу та зношену), але не всі, адже у бібліотеках були книги закуплені за державні програмні кошти, які є у бібліотеках і вони актуальні. Свідоме нищення культури. Я розумію, реорганізація йде по всій Україні, але так як віднеслись до культури у Чортківській ОТГ, такого не має ні в одній громаді.
Болить те, що посадили, доглянули, творчо розквітло і все, все зрізали під корінь.
А в цих колективах беруть участь БЕЗКОШТОВНО наші діти, підростаюче покоління, молодь, старша вікова категорія.
А який у Вас пріоритет – заробляти гроші на наших дітях… Скоротіть собі, панове, свої величезні надбавки, премії. Цим ви утримаєте працівників галузі культури. Звичайно, собі гріх це зробити, бо за менше не звикли працювати, за те, культура забагато споживає… Скоротимо… Закриємо бібліотеки… Натомість зміцнимо матеріально-технічну базу чогось…
А які робочі місця можете запропонувати ви навзаєм у період пандемії? Це ж наші люди.
Чи багато створили нових робочих місць? Питання відкрите.
Пам’ятайте, що розпачі, переживання, людські сльози повернуться для кожного з “діячів” бумарангом. Оцінку нашим діям раніше чи пізніше дасть Господь.
Могла б і промовчати, та не можу, болить серце і душа за людей з якими пропрацювала 32 роки в галузі культури.
Працюю. Очолюю у районі гуманітарну галузь (освіта, культура, медицина, молодь та спорт). Можна говорити ще і ще….
Закінчу словами Вінстона Черчилля: “Якщо ми економимо на культурі, то за що ми воюємо?”
***
Коментар від “Золотої Пекторалі”. Правду пише Галина Чайківська. Забула тільки згадати про щорічний літературно-мистецький фестиваль “СлОвію”, який вона кілька років поспіль допомагала організовувати. Були золоті часи, коли у Чортків приїжджали відомі письменники. З приходом на посаду міського голови Володимира Шматька почались клопоти і в “Золотій Пекторалі”: підступно було забрано приміщення книгарні, за закуплені книги, а це приблизно 200 тис. грн., кошти ніхто не відшкодував. Навіть меблі з книгарні до цього часу мені, Володимиру Погорецькому, яко головному редакторові журналу, ніхто не повернув. Срамота та й годі. Розмовляв на цю тему із секретарем міськради зо двадцять разів – толку ніякого. Не раз думав: “та най подавляться, гаспиди”. Але пройшов час, говорю тепер про себе: “живіть, хлопці, в мирі і будьте здорові – Бог має більше, ніж роздав”.