Чи не вперше затихла у своїх спогадах, враженнях і грайливості відчуттів, насолоджуючись отією самою тишею і мимоволі перебираючи в уяві сотні життєвих кінокадрів, пов’язаних із особливою людиною і в моєму житті, і в історії моєї родини, і у творчій палітрі нашої журналістської «Хвилі», та й, безперечно, в історії міста Новодністровськ. Галина Олександрівна РАЗГОНЮК. Її мудрість, виваженість, толерантність, чуттєвість, гармонійність, професійна грамотність, інтелігентність, патріотизм, ініціативність, тактовність, небайдужість, невгамовність і здатність берегти у пам’яті й своїй добрій душі бодай найменшу дрібницю, пов’язану із містом її молодості та його людьми, – це своєрідний дорогоцінний мікс людських чеснот, які будь-хто, незважаючи на посади, вік, покоління, може мати за гідний приклад як громадянської позиції, так і жінки-берегині, жінки-подруги, жінки-професіонала.
Ось так із кожним подихом народжувалось слово за словом, а в уяві поставала напрочуд вродлива жінка, що вміє надихати, підтримувати, аргументувати, розраджувати, має природню здатність бути вчасною і доречною у допомозі, навіть на відстані мовчання й погляду. І от весняна ніжність 20 квітня, навіть попри свою прохолоду й дощі, розквітла її щедрим рясноліттям – ювілейна мелодія двох цифр 7 і 0 замережила не лише Галину Олександрівну, а й усіх, для кого вона – гармонійна струна добра і любові.
І що ж засяяло-забриніло у прозорості розчуленої струни іменинниці? Щасливе дитинство в обіймах чудової родини Прокопчуків серед принадних просторів Хмельниччини і яблуневий цвіт кохання в унісон із премудростями гідротехнічної професійної стежини. Молодечий ентузіазм красуні-майстра дільниці промислово-цивільного будівництва (спорудження першої школи), що із 1977 року пов’язав долю інженера-гідротехніка із Дністровським каскадом і напружений ритм керівника (молодої 26-річної мами двох синів!) на посаді голови селищної ради упродовж майже 10 літ. Професійне владарювання водними ресурсами протягом більш як 10 років у Дністровському БУВРі і понад 17 років державної служби та депутатства у відданості Новодністровську та його людям. Більше 13 літ – у творенні-збереженні-розширенні-пропагуванні міського історичного музею та душевна, по-материнськи справжня і тепла, ласкавість до іще одного її дітища – жіночого клубу «Гармонія». Ретельне відслідковування ювілейних дат у житті рідного міста і його творців та активне їх висвітлення на сторінках «Нашої газети». Неймовірна любов до онуків, що зробила її найкращою бабусею у світі, та яскраве багатобарв’я квітів її улюбленої дачі. Щасливе сьогодення її родини і нев’януча енергія відданої городянки, котра після виходу на пенсію у 2006 році, уже 15 років активно працює і докладає максимум зусиль, аби щоразу молоде покоління понад усе уміло любити своє місто.
А місто віддячило Галині Олександрівні званням «Почесний громадянин». І ще більше – долями людей, що творили його, місто своєї любові, а вона скрупульозно і вдячно берегла і продовжує це натхненно робити навіть у непростих умовах карантинних обмежень. Історію Новодністровська у подіях, фактах та обов’язково – іменах віднедавна з цікавістю переглядають у вигляді підготовлених презентаційних роликів користувачі фейсбуку і на особистому профілі ювілярки, і на сторінці історичного музею – завдяки її невсипущій енергії та гармонійному натхненню жителі та гості Новодністровська різного віку знають про місто і його людей.
…Хотіла перегорнути іще одну написану життєву історію, та раптом мимоволі уявила іменинницю – неодмінно з її щирою посмішкою та привітним голосом: «70 – це неймовірно, 70 – це мудро, 70 – це вдячно і 70 – це щедро!»
Із найкращими побажаннями – Інна ГОНЧАР