Як і в усіх попередніх творах мукачівської журналістки, авторки півтора десятка віршованих і прозових збірок для дітей Маргарити Меденці, так і в її книжках «Усміхнений будинок» й «Добрі казки та правдиві історії», які останнім часом побачили світ видавництві «Патент» − домінують справжні чесноти: відвага, чесність, скромність і вдячність.
Книжка «Усміхнений будинок» увібрала п’ятнадцять казок та історій, адресована дітям середнього шкільного віку. Сподобили видання малюнки працівниці Мукачівського драмтеатру, художниці Магдалини Євгенівни Басманової. Ілюстрації гармонійно доповнюють тексти, мотивують інтерес до прочитання творів у збірці. А діапазон казок та історій тут − на різні уподобання. Для прикладу, в казці «Балакучий Панько», селянин спокусився легкими грошима, але, усвідомивши, якої біди накоїв − покаявся у храмі і зробив добре діло для людей рідного села. Хоча, що там казати: навіть лебеді, сорока і ховрах соромляться власної недалекоглядності та нерозважливості («Диво у графському парку», «За що бувалий кінь сороку присоромив», «Ховрах Тимко та хитра миша Поля»). Юні читачі, знайомлячись із казками та історіями Маргарити Меденці, потрапляють під вплив часу й місця події чи пригоди; разом з літературними героями діти хвилюються, тривожаться, переконуються у важливості таких цінностей як свобода, честь, ідеал, мужність. Крім усього іншого, юний читач дізнається як подолати розгубленість, страх, усвідомлює необхідність гумору − як розради й підказки, а то й дізнається дещо з історії розвитку всесвіту і суспільства.
Привабливим також є те, що в кожному творі жвава пригода вплетена в динамічний сюжет. Й часто, окрема деталь стає центром навколо якого розгортаються події. Читачеві не буде нудно, навпаки − він захоплюватиметься книжкою. Впевнено можна сказати, мов казки та історії Маргарити Меденці − це не балаканина для розваги. Бо цікаві, ерудовані твори авторки зворушливі за глибиною думок і суджень, зачаровують яскравими художніми образами, мудрістю. Читабельність книжці авторка забезпечує діалогами, словесним зображенням мальовничої місцевості й побуту; розкриває соціальний або майновий стан персонажів; відтворює колорит, усталені звичаї та норми поведінки в конкретно означеному середовищі. І що цікаво: захоплює сюжетом, уникає надміру в психологічному аналізі характеру й поведінки своїх героїв. Тексти Маргарити Меденці художньо одухотворені. Їх приємно читати ще й тому, бо мова творів − літературна, нею насолоджуєшся.
Скажімо, в казці «Лицар успіху проти містера Шлехта» − позитивний герой лицар успіху на ім’я Просвітлений, хоч і покликаний до життя творчою уявою авторки, зате він сприймається читачем як образ живої людини, бажаного приятеля, бо наділений розумовою гнучкістю і добропорядністю, йому притаманні обережність, страх і навіть честолюбство. Принципи, які запали Просвітленому вдушу з дитинства − непохитно міцні. Спочатку складається враження, мов загострене почуття відповідальності та непідробна скромність заважають йому виконувати своє призначення. Та далі читач дізнається, що у випадку з талановитою Луїзою, лицар успіху Просвітлений діє як натура пристрасна, жвава й, звісно, цікава дітям. Бо для юного читача і лицар успіху, і майбутня знаменитість Луїза − неабияка мотивація віри в силу таланту і праці. А образний тип мислення Маргарити Меденці полегшує сприйняття ідеї, яку вона пропонує. Тим паче, герої творів не приховують, що мріють вони про те, аби ними захоплювалися.
Також характерно, що у всіх своїх книжках для дітей (віршів і прози) письменниця пише здебільшого про те, до чого сама прагне. В її текстах все найкраще з того, що їй самотужки вдалося нашарувати у пам’яті. Вважайте, у всіх своїх книжках авторка пропонує читачам мудру науку від людей, з якими вона зустрічалася, спілкувалася, до порад і думок яких прислухалася, судженнями та висновками яких не знехтувала. І щоб не втратилися знання, аби зберегти і примножити надбаний духовний скарб, християнські моральні чесноти та передати його наступним поколінням − авторка, з вірою у силу художнього слова, переконливо, натхненно і стисло звіряє продумані сюжети на папір.
Як відомо, Маргарита Меденці пише і розповсюджує серед юних читачів не лише прозові, але й віршовані твори. І птахи, рослинний і тваринний світ в оригінальних сюжетах − домінуюча тематика поезій пані Маргарити. Скажімо, за 54 вірші зі збірок «У крокодила новосілля» і «Там, де ельфи п’ють росу» її нагороджено спеціальним дипломом всеукраїнського конкурсу «Лісова пектораль-2011» у Львові. А вже невдовзі, за вірш «Мій перший урожай», вона стала лауреатом міжнародного конкурсу «Коронація слова» − у номінації «Пісенна лірика для дітей». Й нарешті у 2021 році у номінації «Художня література» Маргарита Меденці стала лауреатом Мукачівської міської премії імені Олександра Духновича. Також не секрет, що навіть ті вірші авторки, які вона написала ще тридцять-сорок років тому, продовжують хвилювати малечу.
А це означає, що творчість Маргарити Василівни витримала найсуворішу і найсправедливішу перевірку: випробування часом.
Звісно, подібне визнання втішає, надихає писати нові вірші й казки, які сподобались би дітям. Для прикладу, казки «Мудрість роду вівчарів, або Помилка падишаха», «Замок королеви острова Тюлень», «Під сузір’ям Білих Лебедів», «Про щедрість та вдячність», «Як Водяничок Павликову мрію освоїв» − цікаві зокрема й тим, що Маргарита Меденці відтворила в них зв’язок поколінь. Зокрема, у розповідях старого вівчаря уловлюється настрій людини, яка шанувала й любила колишнє життя, а тоді несподівано відчула, що втрачає його, тож поспішає передати добутий життєвий досвід онукові, намагається розкрити сенс і мету існування. Й те, що розповів дід − людина проста й мудра − зостанеться в душі онука довіку. Тут варто сподіватися, що в пам’яті юного читача теж.
Щодо казки «Як Водяничок Павликову мрію освоїв», то тут Павлик самотужки позбувся легковажності, аби таки навчитися грати на скрипці й повернути собі повагу дідуся. Адже він утратив мрію через лінощі й безтурботність. Й тільки під час розмови з дідом зрозумів і визнав свою провину. Відтак регулярні вправи на скрипці посприяли зародженню волі й цілеспрямованості в поведінці й характері Павлика. Що і є для читача можливістю провести паралелі зі своїм життям, вчасно уберегтися від подібних помилок і упущень.
Справді-бо, у творах Маргарити Меденці закладене формування ціннісних орієнтирів, до яких прагне більшість людей. Першочерговим для неї є − поширювати ідеї гуманізму, людяності та вдячності за отриману щедрість. В історії «Про щедрість і вдячність» − через півстоліття художник згадав сусідку, яка в голодні роки пригощала його цукерками і печивом. На знак вдячності митець (з глибини пам’яті) намалював її портрет, але продовжував шукати (і таки знайшов) можливість віддячити сповна. Або ще таке: щоб донести до юного читача інформацію про дивовижне й благотворне світло свічки, полум’я якої володіє неабиякою силою впливу, Маргарита Василівна пише казку про духовність «Під сузір’ям Білих Лебедів».
На жаль, не кожній дитині вистачає щастя. А твори Маргарити Меденці окрилюють романтичним настроєм, а також вірою, яка насамперед надихає зрозуміти себе і шукати своє місце серед людей. Не можна оминути увагою і повість-казку, яка дала назву збірці «Усміхнений будинок». Тут, крім усього іншого, авторка роз’яснює, мовляв: вільною може стати людина, яка здатна визволити себе сама й навчилася розумом вивіряти свої вчинки.
Гадаю, збірка казок та історій «Усміхнений будинок» буде корисною для кожного, хто прагне новизни і розмаїття вражень. Не кажучи вже про те, що на сторінках цієї книжки читач здобуде науку, почерпне багато слушних порад, зазнає переживань та емоцій − властивих підліткам, які готуються бути щасливими й високодуховними людьми.
Василь ШКІРЯ,
член Національної спілки письменників України