Славним воїнам УПА,
моїм землякам,
з нагоди презентації книжки
«Стежками Відважного і його побратимів»
Присілок Волійця, Вербовець і Смодна
Іще пам’ятають тривожні часи.
Душа кам’яніла, текла кров холодна,
Коли за свободу боролись сини.
На їхніх могилах хрести почорніли
І тужать за ними карпатські вітри,
У вічнім спочинку уста заніміли —
Сплять хлопці-повстанці, мої земляки.
Згадаймо сьогодні усіх поіменно,
Хай мовиться тихо молитва свята.
Червоно-чорні в жалобі знамена —
Це слава і пам’ять героям УПА.
30.01.2020.
.
Героям
Небесної Сотні
Україна в журбі
Слова Надії Іванюк
Музика Василя Вольського
Україна в огні — кров людська пролилася…
Україна в журбі — звідки куля взялася?
Звідки нелюди-звірі, звідки чорна біда?
Та коли ж в Україні буде воля свята?
Приспів:
Дух незламний людський,
Непоборная сила
Об’єднала людей
І покликала сина.
Зажурилася мати,
Просить сина: — Вернись!..
Білі ангельські крила
Підняли його ввись.
І здригнулась земля, і затихли майдани,
Покотилась сльоза — нема сина у мами.
Недоспівана пісня, наче крик журавля,
На півслові — любові обірвалась струна.
Приспів.
Ми в молитві святій стаємо на коліна,
Знайте, всі вороги: Україна єдина!
Де Небесная Сотня, друзі там, земляки,
Вічна слава, Герої, України сини!
Приспів.
22.02.2014.
.
Світлій пам’яті
Дениса Пасайлюка
(26.05.2002. — 28.01.2023),
Героя-односельчанина
Діждалися літа, а днина — холодна,
Заплакало небо — у траурі Смодна.
Накрив сумну землю крилом чорний крук:
Загинув на фронті Денис Пасайлюк.
Відцвіла неспокійна вже друга весна,
В невгамовному горі чекала рідня…
Пішов добровольцем відважний «Балу».
Й став Ангелом світлим в небеснім строю.
Життя молоде він віддав за свободу,
За мирне майбутнє для свого народу.
Та подвиг ГЕРОЯ не згасне в віках,
Він житиме вічно у наших серцях!
03.06.2024.
.
Читаю Кобзаря
Беру у руки Кобзаря,
Сторінку за сторінкою гортаю,
Святі Шевченкові слова
З глибин віків немовби оживають.
… Хвилюється старий Дніпро.
…З-за хмари ясен місяць випливає.
…В долині спить моє село.
… Діброва з вітром тихо розмовляє.
Хрущів вже менше, та гудуть,
Лишень пісень дівчата не співають,
У чужину далеку йдуть,
А матері чекають-виглядають.
В душі неспокій — москалі
Кують окови для мого народу,
Ой не однаково й мені,
Коли сини воюють за свободу!
Щоб на оновленій землі
З руїн піднялась Україна-мати,
Зовуть Шевченкові пісні,
Тривожиться калина біля хати
Згадаймо думи Кобзаря,
Тарасові сповняймо заповіти!
Засяє воля, мов зоря,
Бо ми — Вкраїни
і Шевченка діти!
.
В’ячеславу Чорноволу
(24.12.1937-25.03.1999),
славному патріотові, Герою України,
до 75-річчя від дня народження
Фатальна березнева ніч
Вертались журавлі додому,
А він їх — вічністю зустрів…
Мить не спиняється, летить…
Шосе Бориспільське — трагічне.
Підступний ворог жде, не спить,
Удар…Здригнулось небо вічне.
Розсипалось зерно з КамАЗа,
Упало в землю, проросло,
Стискають душу гнів, образа…
Ще ж стільки задумів було!..
Ідейні помисли, думки
Безсмертниками стали в полі.
Мов ненаситнії вовки,
Гуляють зрадники на волі.
Убивці світлої доби,
Вам не простять цього онуки,
Спливуть безжалісно роки —
Не загоїться біль розлуки.
Стражденний син і патріот
Загинув у нерівнім бою.
Життя віддав він за народ,
Вкраїно, пам’ятай Героя!
Його душа — стокрилий птах,
Немов блакитно-жовта стрічка.
Не згасне слава у віках —
Про Чорновола слава вічна!
24.12.2012
.
Пам’яті Тараса Мельничука
(20.08.1938-29.03.1995),
українського поета-земляка,
славного Князя Роси
Твоя Україна
Твоя Україна, Тарасе, як доля —
Її не позичиш і не обминеш.
Зламаєм кайдани — здобудеться воля,
Допоки у пам’яті нашій живеш.
Твоя Україна стражденна, як мати,
Уже посивіла від сліз і журби.
Дай, Боже, ніколи нікому не знати,
Як гинуть під кулями доньки й сини.
Твоя Україна, Тарасе, від роду
Незламного духу твердиня свята.
Безсмертна, як правда, в борні за свободу,
Бо Захід і Схід — Україна одна.
Твоя Україна, як вірна кохана,
Дарована Богом з любові-краси.
Нескорена в слові, єдина, жадана,
З поклоном до тебе, наш Князю Роси!
.
Світлій пам’яті Дмитра Павличка
(28.09.1929-29.01.2023),
поета, славного земляка,
Героя України, політика
І державного діяча
Простелила доля полотно
На щасливі та сумні дороги,
Що незнаним шляхом пролягло,
Та вертався на свої пороги.
Зігрівало мамине шиття,
В рідний край стелилася стежина,
Не легким було його життя,
Та його любила Україна.
Кольорами радості й журби,
Кольорами смутку і любові
Поєднав ПОЕТ наш два світи
І прославив в незрівняннім СЛОВІ.
02.02.2024.
.
Ти не самотня, Україно!
Ти не самотня, Україно!
З тобою — Бог! Ти — між людьми.
І не твоя у тім провина,
Що скроплена земля слізьми.
І що калина похилилась,
Що над могилами хрести,
В хустині чорній зажурилась
Сирітська доленько,
Прости…
З тобою, Україно, — Віра!
В твоєму серці — Доброта!
Московського здолаєш звіра,
Вкраїно рідна!
Ти — свята!
Під кулями із Божим словом,
Посеред смерті і життя,
Ти під божественним покровом
Здобудеш світле майбуття!
20.11.22.
.
Відправляє калина
Відправляє калина
Листи з України
У різні куточки землі
І котяться сльози,
Солоні краплини:
Врятуйте Вкраїну
Від горя і сліз!
Війна у нас, люди,
Стріляють у спину,
Під кулями гинуть
Дорослі й малі.
Згорьоване небо:
Війни нам не треба!
Зійде хай свободи зоря!
Ми прагнемо жити,
Ми хочем любити!
Вкраїна незламна,
Єдина, свята!
13.10.22.
.
У світі є всього дві мови
У світі є всього дві мови —
Є мова рідна і чужа,
І хай не точаться розмови :
Чи є різниця, чи нема?
Якою мовою молитись,
З якою до причастя йти,
Не горбитись, не помилитись,
У серці рідне берегти.
Чужа — страшніша від отрути,
Вона на руку ворогам.
Не можна рідну нам забути:
Це — скарб, безцінний спадок нам.
Чужою дихають у спину,
А рідною — кайдани рвуть…
На захист станем, без упину,
І мову в нас не відберуть.
Своя — калинове намисто,
Квітучий шлях у майбуття,
По світу гордо йде, врочисто,
В ній мудрість поколінь, життя.
Своя — зігріє у негоду,
Чужа — немов полин, гірчить,
Своя — код нації, народу,
Як Гімн свободи нам звучить.
27.10.2024.
.
ВЕРБОВЕЦЬКА СВЯТИНЯ
слова Надії Іванюк
музика В.Данилюка
Стежки до знань, в незнану даль,
Всім відкриває храм науки,
Дитинства рай, щасливий край,
Його ніколи не забути.
Приспів:
Школо рідна, завжди молода,
Вербовецька ти наша святиня,
Тут дорогу в доросле життя,
Прокладаєш ти кожній дитині.
Щаслива мить, тривожна мить,
Це юність кличе загадкова,
Дзвінок останній продзвенить,
Тож до побачення вже, школо!
Приспів:
Випускники, випускники,
Вас проводжає рідна школа,
Згадайте ви шкільні роки,
Що не повернуться ніколи.
Приспів:
Учителі, слова святі
В подяку вам вплітають діти,
Вже покоління йдуть нові,
А вам, мов зорі, їм світити.
.
НАШЕ СЕЛО
слова Надії Іванюк
музика Світлани Крицкалюк
Село, де родилися ми,
Чарує гірською красою.
Дитинство і долі – стежки,
Навік поєднали з тобою.
Зажурені верби у снах,
Шепочуться Рибниці хвилі.
У мріях, надіях, піснях.
Ми юні з тобою, щасливі.
О Смодне, рідне наше село,
У вишиванці гуцульська перлина.
Торкнеться мрії лелече крило,
І щастям повниться кожна родина.
Шумлять падолистом літа,
Видзвонюють роси у травах,
Радіє душа молода
В веселих смоднянських забавах.
Чекає нас батьків поріг,
Матусина щира порада.
О Смодне, ти наш оберіг,
Ти наша любов і розрада.
О Смодне, рідне наше село,
У вишиванці гуцульська перлина.
Серця єднає душі джерело,
І щастям повниться кожна родина.
Вплітаєм подяку тобі,
В віночок з барвінку і м’яти,
Найкращий куточок землі,
О як же тебе не кохати!
.
СМОДНЯНОЧКА
слова Надії Іванюк
музика Світлани Крицкалюк
Моїй онучці
Надійці
Стеляться під ноги килими шовкові,
Стежечка додому кличе із даля,
Тут моя родина, у саду калина,
Тут я народилась, тут сім’я моя.
Приспів:
Я смодняночка – смоднянка,
Моя доля — вишиванка,
Моя пісня по Вкраїні хай луна.
Я смодняночка – смоднянка,
Гір карпатських полонянка,
Край гуцульський — моя рідна сторона.
Росяні дороги, мамині тривоги,
Вітерець гойдає мрію молоду.
Я тобі, мій краю, пісню цю співаю,
Я любов до тебе, в серці збережу.
Приспів:
Заплету у коси зоряні покоси,
Позбираю в травах квіти запашні.
Хай радіє Косів, барвінкові роси
Й Рибниці сріблясті хвилі осяйні.
Приспів:
.
ДО МАМИ
слова Надії Іванюк
музика В.Вольського
Спливають весни. Ми — дорослі
Розмотуєм клубок проблем,
До мами рідко йдем у гості,
Хоч, дякуючи їй, живем.
Вже вийшли з моди телеграми
Та пошукаймо в серці слів —
В думках звернутися до мами,
Що доньок вигляда й синів.
Вона зажурена, мов мрія,
Збира із пролісків росу,
Зника зневіра й безнадія,
Коли до мами я іду.
її душа — із смутку й горя,
Молитви щирої і мрій.
Мережана журбою доля…
Не зрадьмо маминих надій!
.
СВІТ ДОБРОТИ
слова Надії Іванюк
музика В.Вольського
Кличуть мрії до мами додому
У незміряний світ доброти,
Чорнобривцями стежку знайому
Повертають дитинства сліди.
Приспів:
Мамо, матусю рідненька,
Тулиться осінь до ніг.
Лину до твого серденька,
Ти — мій святий оберіг.
Пахнуть росами ранніми квіти,
Розквітають веселкою дні.
Як же хочеться, мамо, зігріти
Ніжні руки твої золоті.
Приспів:
Твої коси притрушує іній,
Та в душі ти завжди молода.
Наймилішій на світі, єдиній,
Діти вдячні за мудрі слова.
Приспів:
.
Ювілей у тата
слова Надії Іванюк
музика Світлани Крицкалюк
Березневе сонечко глянуло в віконечко,
Барвінковим цвітом тішиться земля.
Радості багато — ювілей у тата.
Пісню заспіваю в подарунок я.
Приспів:
Я твоя донечка, я твоє сонечко,
Тата-татусику ріднесенький мій
Я твоя донечка, я твоє сонечко,
Тату-татусику, ріднесенький мій.
В мене оченята сині, як у тата,
І душа щаслива й серце золоте.
Голосочком ніжним із святом вітаю,
Бо найбільше в світі татка поважаю.
Приспів:
Я твоя донечка, я твоє сонечко,
Тату-татусику ріднесенький мій.
Я твоя донечка, я твоє сонечко,
Тату-татусику, вітаю тебе.
.
Про авторку
«Я смодняночка-смоднянка,
Моя доля — вишиванка,
Моя пісня по Вкраїні хай луна.
Я смодняночка-смоднянка,
Гір карпатських полонянка,
Край гуцульський — моя рідна сторона», —
ці поетичні рядки Надії Іванюк-Пасічняк про мальовниче село Смодна, що на Косівщині, в якому народилася 26 березня 1962 року. Вчителька, бібліотекарка Вербовецької гімназї, вона захоплюється літературою, мистецтвом, природою рідного краю.
Надія Миколаївна — членкиня Наукового товариства імені Тараса Шевченка, РО «Просвіта», «Союзу українок», голова осередку «Просвіта» ім. Т.Шевченка Вербовецької гімназії, керівниця шкільного літературного гуртка «Горицвіт» (2006-2017рр.), лавреатка просвітянської премії імені Марійки Підгірянки.
Та, окрім цього, вона ще поціновувачка поетичного слова. Н.Іванюк-Пасічняк активно популяризує українське Слово. Педагогиня за професією і поетка за покликанням, Надія Іванюк-Пасічняк уже тривалий час сама творить поетичні рядки.
Поезія — це стан її душі, пісня, яка лине із самого серця. Кожен вірш — це її сповідь, барвистий опис почуттів, емоцій, возвеличені любов’ю до рідного краю.
Життєва мудрість, жіноча вдача, багатство внутрішнього світу, відчуття прекрасного передалися від прадідуся Василя Девдюка, засновника Косівської школи художнього різьблення на дереві, мами-вчительки та сучасних письменників-наставників, серед яких Богдан Радиш-Маринюк, Аделя Григорук, Василь Шкурган, Микола Близнюк та ін. .
У 2012 році авторка запропонувала всім, хто не байдужий до художнього слова, свою поетичну збірку «Каштанове намисто», схвально оцінену учасниками Клубу творчих учителів навчальних закладів Косівщини «Сповідь». «Смодняночка» 2017-го — друга збірка Н.Іванюк-Пасічняк, у якій вміщено пісенні твори у співавторстві із самодіяльними композиторами В.Вольським, Т.Бойчук, Н. Васильченко-Каверіною, Н.Гаргай, С.Крицкалюк, В.Данилюком.
Презентація творчості Надії Пасічняк проводилася в Косівському центрі дитячої творчості (2007), школі мистецтв (2012) та на засіданні Клубу інтелігенції ім. І.Пелипейка (2017).
Як просвітянка, союзянка і членкиня Клубу інтелігенції ім. І. Пелипейка, мала неодноразові зустрічі з читачами бібліотек Косівщини, виступала зі своїми творами на різних районних та обласних заходах, організовувала та проводила презентації та зустрічі із письменниками рідного краю для учнівської молоді.
Надія Миколаївна брала участь у міжнародних культурно-мистецьких заходах «Солідарні з Україною» (Польща, 2008-2023рр.), за що нагороджена дипломами та подяками.
Її поезії та різної тематики статті друкувалися в газетах «Освітянський вісник» (Косів), «Рідне слово» (Косів), «Гуцульський край» (Косів), «Галицька Просвіта» (Івано-Франківськ), «Слово Просвіти» (Київ), «Гуцульська Україна» (Верховина), журналах «Гуцули і Гуцульщина» (Косів), «Перевал» (Івано-Франківськ), книгах «Гуцульщина літературна» (Косів), «Василь і Микола Девдюки» (Косів), «Вербовець і Старий Косів у літописах і світлинах» (Косів), альманасі «За чашкою кави» (Рівне), «Свобода» (США), «Українська літературна газета», «Золота Пектораль» (Чортків).
Надія Миколаївна вважає себе березневою донькою і каже, що її «на крилах принесли лелеки». Березень для неї — місяць пробудження мрій і сподівань, віри у добру долю українських родин та незалежність і переможне майбутнє України.
Марія ПОРОХ,
членкиня Клубу інтелігенції
ім. І.Пелипейка та РО «Просвіта».
Leave a Reply