На пам’ятному знакові цьому майстру садово-паркового мистецтва зображено азалію понтійську та береку, які вперше виявив у межах України. Встановлено цей знак у Кременецькому ботанічному саду з нагоди 200-річчя функціонування його як наукової установи.
Йдеться про Деніса Мак-Клера (Діонісія Міклера – спольщений варіант) – дуже відомого в Європі. Народився він 15 вересня 1762 року в сім’ї Джона Мак-Клера та Ненсі М-К’ю в маєтку Файфілд, неподалік міста Атлон, в Ірландії. З шістнадцяти років навчався в Дублінській академії. Після закінчення академії працював пейзажистом, деякий час навіть під керівництвом відомого ландшафтного архітектора Томаса Леге.
Спадок Д. Мак-Клера як майстра садово-паркового мистецтва – десятки англійських парків. Англійські пейзажні парки наприкінці 18 століття були популярними в Європі. Їм були притаманні звивисті доріжки, наявність водойм, збалансоване поєднанням штучних і природних форм. Про них мріяли польські шляхтичі. Ізабела Чарторийська спеціально поїхала в пошуках Міклера до Англії. Адже він був не просто садівником, а професіоналом у цій справі.
Спеціально відшукала Діонісія Міклера також Магдалена Любомирська – хотіла, щоб зробив із її обійстя в Дубні красу в англійських традиціях. Відтак із «Палестини» розпочався український період творчості Міклера. Славнозвісна дубенська «Палестина» була першим творінням Діонісія Міклера в Україні, що припадає на 1792 рік. А до того його полюбили за англійські парки в Польщі. Ізабелла Чарторийська, польська княгиня, перебуваючи в Лондоні, попросила Мак-Клера, аби довів до пуття парки у своєму родовому маєтку. Це припадає на 1790-й. Відтоді він працював у Польщі й заклав кілька взірцевих парків. Тут його почали називати Діонісієм Міклером.
В Україні Міклер прожив більшу половину свого життя, заклав не кілька, як передбачалося, ландшафтних парків, а десятки. Після «Палестини» отримав нові пропозиції. Не зміг відмовити близькому товаришеві Ізабели Чарторийської – генералу Кшиштофу Карвіцькому, і поїхав до Мізоча (сучасна Рівненщина). Донині вціліла Мізоцька оранжерея.
Чи не найцінніше творіння Міклера в Україні – Кременецький ботанічний сад. Його запросили сюди, аби вдосконалив проект ботанічного саду Волинської гімназії. Як зазначено в «Rocznik wolynski», йому було довірено «реалізація плану, його фахове опрацювання». Над удосконаленням ландшафтного дизайну ботанічного саду в Кременці він працював упродовж 1806–1809 років. Тут є алея міклерівських ясенів, яка збереглася донині.
Діонісій Міклер відомий також як ботанік. Велику увагу він приділяв вивченню та введенню в культуру рослин місцевої флори, видовий склад якої в даному регіоні був дуже різноманітний. Інтродукція місцевих видів рослин та екзотів – такий був напрям наукового пошуку Діонісія Міклера. Щоб зібрати посівний і посадковий матеріал, їздив у експедиції: як у межах України, так і за кордон. Серед найдовготриваліших закордонних експедицій – до Росії (Санкт-Петербург–Архангельськ–побережжя Білого моря), Фінляндії, Швеції (Стокгольм–озеро Венерн–Ґетеборг) та Англії. Найтриваліша в межах України – на Поділля берегами річки Дністер, від Хотина до Рашкова. Під час цієї експедиції Міклер відкрив береку.
Багатим Діонісія Міклера зробило відкриття азалії понтійської. Її він виявив на Поліссі, на берегах річки Случ, поблизу с. Селище, нині Сарненський район Рівненської області (1795 рік). Азалія понтійська – кущ із жовтою квіткою, був рідкісним, його він розмножив у оранжереях м. Пулави (Польща) і привіз до Лондона з надією, що ботанікам не відома ця рослина. Однак вчені за рік до того вже знали про неї. Францішек Шейдт визначив її як азалію понтійську.
Зараз вона відома переважно як рододендрон жовтий. Завдяки азалії понтійській Д. Міклер міг дозволити собі купити ціле село. Торгуючи саджанцями цього рідкісного виду, заробив стільки грошей, що придбав поблизу Луцька Вільшани. Тут жив після другого одруження.
Колекція живих рослин, яку зібрав Діонісій Міклер, налічувала 460 видів місцевої флори та 760 екзотів.
У день відкриття в Кременецькому ботанічному саду пам’ятного знаку ірландцеві за походженням Денісові Мак-Клеру (Діонісієві Міклеру), який зробив Україну красивою і витонченою завдяки англійським паркам, як прийнято, звучали урочисті слова. Однак чи не найкращий пам’ятник йому – це охорона парків, які заклав.
До речі, як свідчать документи, у Кременці він розбив парк навколо вілли графині Кароліни Дзембовської. Тепер тут друга школа.
Юлія БОНДЮЧНА
.
Працівники на відкритті пам’ятного знаку Міклеру
Вілла Кароліни Дзембовської