Політично-сатиричний фейлетон
Засідання в Радбезі ООН нарешті закінчилося, і президент Дональд Трамп, стомлений від вислуховування багатогодинної балаканини, залишив залу засідань. Росія знову додала головного болю, як і Китай із Венесуелою, але попереду на нього чекала романтична вечеря у Трамп-тауері. Там кухарі з найкращого ресторану на П’ятій авеню вже накрили столи зі стравами середземноморської кухні в його затишних апартаментах, на 56-му поверсі.
Дійшовши до ліфта, президент із роздратуванням зауважив, що його дружина Меланія зупинилася посеред коридору і про щось розмовляє з послом Кенії. Здається, до вух долинули слова «голодні діти» і «постачання медикаментів». Що ж, діти – це святе… Проте зупинятися та чекати на свою супутницю життя Дональд не став. Одного погляду на свого старшого охоронця Джері було досить – цей усе розуміє з півслова.
– Так, пане президенте, усе зрозумів! Я і Боб залишимося з першою леді, а у фойє на вас уже чекають Вільсон та Марконі.
Металеві двері ліфта платинового відтінку м’яко від’їхали вбік. Мелодійний дзвінок сповістив: можна заходити. Що може статися з особою номер один у ліфті, яка спускається всього три з половиною хвилини? Тим більше, що група охоронців із Секретної служби вже чекає на першому поверсі. Джері з Бобом переглянулися і глибоко вдихнули (адже залишати президента в ліфті таки було грубим порушенням інструкції) – але відпустили об’єкт охорони у «вільне плавання». До слова: за каденції цього президента їм не раз доводилося порушувати правила. Така вже у Дональда Трампа вдача.
І коли двері ліфта мали вже зачинятися, усередину швидким кроком влетів ще один «пасажир». Трамп від подиву високо здійняв свої руді брови.
Довгий чорний балахон, що покривав навіть взуття. На голові – чудернацький головний убір білого кольору із зображенням херувима на чолі; у руках – довга чорна палиця із золотою гардою. Довга сива борода й масивний ніс погано контрастували з маленькими хитрими очицями, які забігали ще швидше, щойно чоловік побачив, із ким йому доведеться їхати. Трамп теж його впізнав: це ж головний єпископ і керівник російської церкви – Патріарх Кіріл.
Дивна особа простягнула руку і жахливою англійською промовила:
– Бажаю здоров’я! Радий вітати вас!
– Привіт! (знамените американське ”Hello”), – Трамп потиснув руку. Рука Кіріла була холодна й липка. Президент мимоволі провів долонею по поверхні піджака.
– Ви сумніваєтесь у моєму здоров’ї? – обурився Дональд. – Я регулярно обстежую свій організм. Мій лікар запевняє, що серце в мене – як у сорокарічного мужчини. Хочете, можемо влаштувати забіг, і самі побачите, що задишка мені не властива.
Огрядний церковнослужитель на мить уявив спільний забіг і злякався.
– Ні-ні, що ви, пане президенте! То у нас така традиція – усім бажати здоров’я. Навіть тим, у кого воно зразкове.
Тоді він поліз до кишені ряси й видобув невелику кулькову ручку з прозорим корпусом.
– Дозвольте зробити вам невеличкий презент, на згадку.
Трамп узяв ручку і підняв ближче до світла.
– Що це? Там якийсь корабель плаває? Військовий?
Кіріл задоволено всміхнувся, радіючи, що зміг зацікавити президента.
– Це знаменитий крейсер «Аврора». З нього почалася Велика Жовтнева революція, і влада перейшла до рук робітників та селян.
Трамп похитав ручкою, спостерігаючи, як кораблик із червоною зіркою плаває туди-сюди. Потім, не без єхидства, зауважив:
– Це ж та революція, що знищила мільйони ваших громадян, у тому числі й священиків?
Патріарх гнітюче замовк, суплячи брови.
У цю мить двері з дзенькотом відчинилися – і сталося непередбачуване. Президент Трамп і Патріарх Кіріл, бажаючи якнайшвидше покинути цей неприємний ліфт, рушили до виходу одночасно. Та їхня синхронність зіграла злий жарт – вони застрягли у вузькому проході. Великий округлий живіт Кіріла вперся у трохи менш огрядне черево президента. Цього вистачило, щоб обидва на мить завмерли, затиснуті дверима.
Туди-сюди – не йде!
– От трясця! – вилаявся Трамп і весь налився кольором стиглого томата.
– У нас духовенство завжди пропускають уперед, – дорікнув йому роздратований патріарх.
– Я читав Біблію, – сперечався Трамп, намагаючись вивільнитись, – там навчають не шукати собі перших місць, а бути скромним!
Кіріл хотів заперечити, але президент різко смикнувся і звільнив прохід, ледь не впавши на кам’яну підлогу. З його кишені вилетіла авторучка й розбилася в друзки. Одинокий крейсер «Аврора» покотився під ноги десяткам репортерів, які не припиняли клацати фотоапаратами й смартфонами.
Наступного дня всі світові таблоїди вийшли з промовистими заголовками:
«Президент США змінив свого духовного радника!»
Юрій ГРЕШКО
Leave a Reply