Ювілей без Ювілянта (до 75-річчя Богдана Чепурка)

26 серпня 2024 року члени ЛОО НСПУ і гості святкували ювілей Богдана ЧЕПУРКА в Львівській обласній бібліотеці для юнацтва ім. Романа Іваничука (Площа Ринок, 9).

Богдан ЧЕПУРКО народився 26 серпня 1949 року в Осівцях Бучацького району Тернопільської області. Автор сорока семи книжок прози і поезії. За пів століття творчих змагань оприлюднив в періодиці понад тисячу різножанрових текстів.

ЮВІЛЯНТ важко хворіє. Не судилося зустріти святково ювілей, тому в колі колег і шанувальників творчості письменника роздумували про глибинні думки поезії, прози Богдана ЧЕПУРКА.

Організатор і провідник заходу Богдан ДЯЧИШИН презентував останні публікації про поезію Богдана ЧЕПУРКА (всього опублікував про творчість цього талановитого мужа, трударя ниви-життя української літератури понад 20 есеїв).

Своїми роздумами про поезію і прозу ювіляра поділилися: Андрій Содомора, Ігор Павлюк, Олександр Масляник, Василь Лило, Марія Людкевич, Мирослава Данилевська-Милян, Володимир Гануліч, Леся Бернакевич, Ліліана Косановська. Свої вірші присвячені Богданові Чепурку прочитали Марія Людкевич і Мирослава Данилевська-Милян.

ЗДОРОВʼЯ, дорогий колего: «Я не винен нікому нічого, / Я життя свого випʼю вино» (Богдан Чепурко, «Кервавиця»).  Тож надпили і ми з «келиха щастя» й вина, бо «Де, мій хлопче, вино – / там таки й правда» (Алкей, «Пісні застольні і повстанські»). Правда життя і щастя мислячої людини… І ЮВІЛЯНТ був з нами в огняній одежі Слова правди. Його поезію  можна (і треба!)  принципово розглядати як технологію програмування Живого Слова, живого світла для нації, національної освіти, бо національну ідею сьогодення ми б означив так: працювати денно і нощно, щоб рідна мова лунала й утверджувалася в щоденному вжитку в усіх закутках України:

Для завтра нині жити варто –

вогонь неопалимий звивсь

над ватрою живого слова,

що не вмирає у вогні…

Вкраїнська мово, нене світова,

Тебе, як душу, душать людолови…

Стають в ряди стрункі, як Бог, Слова –

задля людини в українській мові.

Я вкохавсь в Україну!

Полюбив твою сутність, що вічно живе,

А не лиш за красиве одіння…

За майбутнє, що завжди в польоті нове,

За твоє Україння!

                Богдан Чепурко, «Кервавиця»

Богдан ДЯЧИШИН, м. Львів