24 травня, в історичному Язловці, в стінах Монастиря Сестер Непорочного Зачаття завершився феєричним концертом ренесансної музики та співу «Jazzloviec Festival MMXXV».
Через несподівану травневу негоду музичне дійство, яке початково, за фестивальною програмою, мало відбутися в руїнах костелу Успіння Богородиці, перенесли під дах Монастиря. Адже костел в Язловці вже кілька десятиліть позбавлений даху і продовжує швидко руйнуватися
Як повідомляли організатори «Jazzloviec Festival MMXXV», їхня ініціатива має на меті популяризацію музики епохи Відродження та джазу: «Фестиваль Jazzloviec поєднує два крайні світи музики – Відродження та джаз, і все це завдяки надзвичайному артефакту, надгробку композитора епохи Відродження Миколая Гомулки, який знаходиться в руїнах костелу…» Окрім музики Гомулки до програми «Jazzloviec Festival MMXXV» увійшли мелодії інших композиторів XVI та XVII століть: Петра Желеховського, Яна з Любліна та ін.
Однак фестиваль присвячений саме Йому, Миколаю Гомулці (Mikolaj Gomolka, 1535 – 1609 ?) – видатному музиканту, співцю та композитору доби Відродження. Головним та найбільш відомим музичним твором Маестро є збірка зі 150 мелодій до Псалмів Давида в перекладі на польську мову Яна Кохановського. Збірку було видано в Кракові 1580 року (оригінальна назва твору – «Melodije na psalterz polski, przez Mikolaja Gomolke vczynione»). Цей твір вважають чи не найвизначнішою пам’яткою польської музичної культури епохи Ренесансу.
В язловецькому костелі Успіння Богородиці кінця XVI ст. дійсно знаходиться надгробок Гомулки. На надгробному камені, вмурованому до стіни, зберігся різьблений барельєф, а також епітафія, що свідчить: «Цей камінь вказує на могилу Гомулки, якого жорстока смерть забрала в дорозі. Всі музиканти та вправні майстри ридали, а будинки багатіїв оніміли…»
Хоча біографія Миколая Гомулки досі містить певні суперечності, варто зазначити, що факт смерті маестро та його поховання в Язловці 1609 року підтверджує у своїх «Пам’ятках язловецьких» («Pamiatki Jazlowieckie») відомий в ХІХ столітті історик, домініканин Садок Вінценти Баронч.
Але історичний Язловець – це, звісно, не лише артефакт надгробного каменю в стіні найстарішого у нас на Теплому Поділлі католицького храму. Язловець – навіть сьогодні, навіть попри незліченні втрати його історико-культурного спадку в минулому столітті – це особливий, унікальний, магічний світ.
Одне з іноземних видань з історії Язловця називається «The Town Lost in History» («Місто, загублене в історії»). Так, докладної та об’єктивної історії Язловця в Україні ще не написано. Більше того, тривалий час його історія свідомо приховувалася – починаючи з історичної назви, яку було змінено на Яблунівку. Тож містечко справді надто довго губилося в забутті та провінційному невігластві.
Наразі найбільше туристів приваблює тутешній палац Понятовських XVIII століття, в якому діє Монастир Сестер Непорочного Зачаття, заснований тут у 1862 році Марцеліною Даровською.
В один зі своїх перших візитів сюди автор цих рядків залишив у книзі відгуків запис, в якому висловив впевненість, що відродження історичного Язловця розпочнеться саме звідси, з монастиря.
Власне цей процес вже розпочався і триває не перший рік. 1996 року Папа Іван Павло ІІ беатифікував Марцеліну Даровську. А вже у 1997 році було відновлено Монастир Сестер Непорочного Зачаття в Язловці. 1999 року Львівський митрополит РКЦ, кардинал Мар’ян Яворський проголосив каплицю-усипальницю сестер-непорочниць Санктуарієм Блаженної Марцеліни Даровської. Тож сьогодні Санктуарій у Язловці – одне з християнських святих місць Тернопільщини, поряд із Маріїнським духовним центром у Зарваниці, Свято-Успенською лаврою в Почаєві та Санктуарієм Матері Божої Святого Розарію в Чорткові.
Протягом останніх двадцяти восьми років Монастирем сестер-непорочниць проведено без перебільшення колосальну роботу по реставрації та впорядкуванню всього монастирського комплексу: палацу, парку, каплиці-усипальниці, де спочивають померлі сестри.
Тут активно розвивають традиції духовного виховання та навчання молоді, закладені ще Матір’ю Марцеліною. Щороку монастир організовує християнські реколекції та виховні заходи, які збирають сотні дітей з усіх регіонів України та із закордону. Після початку збройної агресії РФ проти України в монастирі впродовж трьох років знаходили прихисток сотні родин біженців з дітьми.
Отже, монастир в Язловці сьогодні вже не виглядає ані «заблукалим в історії», ані замкненим у собі. Він відновився в сучасності, живе серед людей і для людей.
На цьому тлі язловецький костел Успіння Богородиці виглядає особливо безрадісно. Його різьблені ренесансні портали пам’ятають ще роки османського нашестя. Костел якимось дивом вистояв у двох світових війнах попри страшні руйнування навколо нього. Але фатальною для храму виявилася епоха войовничого більшовицького атеїзму. Вже половину століття він стоїть без покрівлі і його готичні склепіння вже майже суцільно зруйнувалися. Поки що не йдеться навіть про консервацію історичної споруди.
У липні 2008 року група приїжджих диваків намагалася хоч щось зробити для порятунку і привернення уваги до стану костелу. За два робочих дні ми вирубали бузиново-кропив’яні хащі всередині храму, винесли з нього усі балки перекриття, які давно вже попадали долі, повизбирали сміття, залишене вандалами, вивезли тачкою декілька кубометрів вапняного тиньку, який роками обсипався зі стін, виклали кам’яною плиткою простір біля надгробку маестро Гомулки… На завершення толоки замкнули костельні двері, які роками були відчинені на чотири вітри.
Ось учасники тієї незабутньої волонтерської толоки: Христина Погорецька, студентка (м. Чортків), Богдан Махомет, студент (м. Чортків), Надія Самардак, громадська діячка (м. Чернігів), Володимир Мороз, журналіст (м. Тернопіль), Ігор Сіренко, біолог, голова Ради Національного екологічного центру України (м. Київ), Олександр Степаненко, лікар, голова Колегії ЕГО «Зелений Світ» (м. Чортків).
Прощаючись тоді з друзями один з нас сказав: «Я вірю, що колись у цьому костелі ще звучатиме музика Миколая Гомулки!»…
* * *
І тому поява фестивалю Jazzloviec минулоріч – це була як перша ластівка, котра принесла звістку, що хтось ще живе цієї вірою! Що на крок ближче той день, коли Давидові псалми, покладені на музику маестро Гомулкою, слухатимемо не лише в Кракові та Варшаві, але й в Язловці! І не лише на порозі Успенського костелу, але під його новим дахом!
Вже цього року, 23 травня, «Jazzloviec Festival MMXXV» представив джазовий концерт українського родинного гурту «ShekBand: Jazz Family Trio» в складі: Анни Шекери – фортепіано, арфа; Артема Шекери – контрабас; Максима Шекери – ударні.
А наступного дня «Jazzloviec Festival» подарував аудиторії музику та спів епохи Ренесансу у вишуканому виконанні україно-польського квартету «Gomolca Ensamble». А це: Вікторія Оскроба – сопрано; Людмила-Айсата Боллі – альт; Кшиштоф Чупінський-Свёнтек – тенор; Станіслав Лопушинський – бас, клавесин. Дякуємо їм сердечно за цей розкішний подарунок!
Організаторами «Jazzloviec Festival» виступали: Генеральне консульство Республіки Польща в Луцьку, Фонд допомоги полякам на Сході імені Яна Ольшевського, Монастир Сестер Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Язловці, Бучацька міська рада.
Було згадано, що «Jazzloviec Festival» відбувся під почесним патронатом архієпископа Мечислава Мокшицького, Митрополита Львівського. Також підтримував фестиваль Польський інститут у Києві.
А ще під завісу того музичного дійства я помітив, що в залі серед численних гостей була присутня одна невисока на зріст і немолода вже жінка. Її ніхто не вітав в числі почесних гостей. Її імені ніхто не називав, хоча…
У дитинстві батьки назвали її Яніною та охрестили в Костелі Успіння Богородиці. І все своє життя та жінка зберігала вірність своєму Храму. Вже багато років поспіль вона, самотня, приходить до нього з молитвою. Це можна спостерігати кожної неділі: у дощ і снігопад, у мороз і спеку. Від весни до пізньої осені вона тут – з квітами. Прибирає біля власноруч складеного з цегли вівтаря, запалює свічки, стає навколішки і звертається у молитві до Бога.
Та молитва пані Яніни не може не бути почутою і винагородженою. Неодмінно збудеться все те, про що Вона просить.
Як на мене, ця скромна пані разом із сестрами-непорочницями уособлює нашу віру у відродження Язловця, у відбудову Храму, у можливість братерства і миру між людьми.
Олександр Степаненко, ЕГО «Зелений Світ»
Leave a Reply