Проблема безробіття в Україні є актуальною сьогодні, як ніколи. Дані статистики вражають: на закордонні заробітки виїхала вже третина працездатного населення країни. Чому у такій багатій країні з родючими чорноземами, привабливими туристичними перлинами, працьовитими людьми та іншими принадами, можновладцями не робиться нічого, аби припинити потік наших громадян на заробітки до інших країн?
Дивує цинізм урядовців. Варто лише згадати ініціативу уряду по запровадженню податку із закордонних переказів українців. І це при тому, що трудові мігранти вносять суттєвий вклад у бюджет країни, яка не змогла забезпечити їх робото. Замість підтримувати, влада думає, як стягнути ще останні крихти із заробітчан, аби наповнити дірявий бюджет. До того ж, більшість трудових мігрантів за кордоном абсолютно безправна. Свого часу низка громадських організацій України наполягала ратифікувати у Верховній Раді п`ять конвенцій Міжнародної організації праці і ООН що були спрямовані на захист інтересів прав заробітчан і членів їх сімей. Та віз і нині там.
На Тернопільщині рівень безробіття протягом останніх років залишається одним із найвищих як у державі, так і серед областей-сусідів. Область має значний трудовий потенціал, який не використовується належним чином. Жителі Тернопільщини отримують найнижчу зарплату в Україні. Наприклад, у сфері харчування – 1 552 гривень, у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування – 1 971. Впродовж 2015 року 5 822 роботодавці області поінформували службу зайнятості про потребу 34 817 вільних робочих місць та вакантних посад. У порівнянні з 2014тим, кількість поданих вакансій скоротилась на 7,6 %. Це при тому, що серед поданих вакансій лише 5 % були із заробітною платою вищою від середньої по області. На одне вільне робоче місце в середньому по області претендувало 13 безробітних. В окремих районах і того більше: у Гусятинському – 75, Підгаєцькому – 72, Бучацькому – 53, а в Козівському – аж 161.
Ті потужні заводи і фабрики, промислові підприємства, що забезпечували роботою тисячі людей, давно занепали. Комбайновий завод, текстильна фабрика, радіозавод у Тернополі, м`ясокомбінат, кондитерська фабрика, горілчаний завод у містечку Чортків, низка потужних спиртозаводів, – уже вчорашній день. А колись тернопільська продукція славилась на всю Україну і за кордоном. Така депресивна тенденція штовхнула людей до пошуку роботи у сусідніх державах, куди з року в рік масово виїжджають тернопільці.
Щоб якось хоч частково вирівняти ситуацію, в області заговорили про залучення іноземних інвестицій і дещо вже зробили у цьому напрямку, хоча без промахів не обійшлося. Наприклад, декілька років тому представники німецької фірми «Nestle» запропонували владі Чорткова викупити кондитерську фабрику. Таким чином, порахували інвестори, їм вдалося б на той час врятувати ще добротне обладнання, а там, де його немає – поставити свої сучасні лінії, зберегти і примножити робочі місця. Та влада вирішила, що такий ласий об`єкт віддавати не варто, легше його самим прибрати до рук. Сьогодні на місці колишньої фабрики – руїна. Подібна доля спіткала і завод «Агромаш».
У області прийнята ціла програма із залучення інвестиційних ресурсів, однак вона далеко не досконала. І це, в першу чергу, відчувають люди. Вони зневірені і покладаються лише на власні сили. Тому поїздка на заробітки за кордон – це, по суті, єдиний шанс вижити для тисячі сімей. Особливо боляче, що з країни масово їде молодь, а це наш найбільший капітал, який ми втрачаємо щорічно.
Державою-лідером, де працює найбільше наших співвітчизників є Польща. Через війну і економічну кризу в Україні тут подвоїлась кількість заробітчан. Більшість з них змушені працювати не за фахом, отож і отримують в рази менше, ніж могли б. Умови праці для більшості пропонують непривабливі.
«Масова трудова міграція з України до Польщі стала настільки помітним явищем, що нею зацікавилася польська масова культура. Про українських заробітчан пишуть репортажі і повісті, знімають телесюжети і навіть серіали. Скажімо, письменниця Барбара Космовська написала роман «Українка» про хатню робітницю, яка за фахом – віолончелістка. Книжка допомагає польському читачеві подивитися на свою країну очима сусідів. Я особисто знаю багато вчителів, працівників культури, навіть науковців, які не гребують працювати у поляків прибиральниками, двірниками, водіями, садівниками. Та чи тільки у поляків? Деколи закрадається страшна і безсила думка: чи довго ми ще будемо поколінням рабів і наймитів, джерелом дешевої робочої сили? Де наша гідність і ґонор? Та це питання, що стосуються не простих людей. Їх треба адресувати владі», – коментує ситуацію голова Тернопільської обласної організації громадсько-політичного руху Валентина Наливайченка «Справедливість» Петро Мандзій.
Однак світло в кінці тунелю все ж має засвітитись для українців. Ставши на шлях боротьби з корупцією, рух іде єдиним фронтом проти свавілля чиновників, хабарів, поборів і зловживання владою. У числі активістів чимало людей, які уже давно займаються бізнесом, ведуть активну боротьбу проти несправедливості у всіх щаблях влади, захищаючи права простих людей на гідне життя у своїй країні, містечку, селищі, розповів Петро Мандзій. Усе треба відкинути, але трудові ресурси слід повернути в країну.
Потрібні грамотні програми, які б забезпечили механізми створення робочих місць, вдосконалення податкової політики, розумного кредитування під реальні, а не захмарні відсотки, створення умов для ведення чесного бізнесу із залученням прозорих інвестицій. Але усе має бути взаємовигідно. Знайти такий баланс між державою і підприємцями можна, варто лише залучити до дискусії тих людей, які знаються у цих питаннях і можуть дати слушні поради. Завжди треба слухати тих, хто безпосередньо займається бізнесом, хто пройшов шлях від створення невеличкої фірми до потужного підприємства, адже це не «кабінетний» досвід, а реальний.
«Держава не приділяє уваги розвитку промисловості, зокрема ВВП. Промислове виробництво – це довготривалий і взаємопов`язаний процес між виробником, покупцем і державою. Але саме держава цим не займається. Тому те, що люди масово кинулись торгувати на базари щоб заробити, не приносить користі для бюджету, адже ВВП нівелюється. Для подолання безробіття потрібна потужна і розумна програма першочергових дій. Потрібні також інвестиції для відновлення і створення нових заводів, фабрик, підприємств. Але це має діяти не на папері, а в реальному житті, – про це повідомляє Антикорупційний Рух В. Наливайченка.
Не менш важливим є і розвиток та вдосконалення сільського господарства, адже у селах масове безробіття, люди сім`ями і родинами виїжджають за кордон. Вітчизняні й іноземні інвестори вже давно працюють на Тернопільщині. І практика довела, що там, де потужний господар, там є і робота для селян, а там де все у роздріб і кожен сам за себе, – ладу немає. Треба об`єднуватись і радитись, шукати правильний шлях з усіма зацікавленими людьми», – впевнений керівник Тернопільської обласної організації громадсько-політичного руху Валентина Наливайченка «Справедливість», підприємець Петро Мандзій.