Павлюк Ігор. Спас: книга духовної лірики / Ігор Павлюк. – Львів : ЛА «Піраміда», 2021. – 288 с.)
Книга «Спас» Ігоря Павлюка – це біографія серця, «батьківщина душі» автора, як зауважує він в одному із своїх віршів. Її, справді, не вибирають, вона дається Богом, є константою вічного пошуку і боротьби. Поет це відчуває, більше того, він усвідомлює своє величне призначення на Землі. Саме тому думками сягає неба. Йому є рівні лише фізично, але духовно він значно вище за всіх. Поет завжди знаходиться у пошуку себе («Заблудився у дзвоні вітер, // Як у світі моя душа»; «А може, я – блукаюча луна Початку всього – вибуху галактики?..»). Йому подобається ширяти територією душі, адже це дає можливість збагачуватися внутрішньою енергією, яка не згасає, а навпаки, розгоряється від усвідомлення світу як фатуму, котрому творити майбутнє.
А яким воно буде?
Ігор Павлюк передбачає його у кожній поезії, кожному слові.
Він – над ним.
Майбутнє приймає його ініціативу жити одним днем, однією миттю, одним подихом.
Майбутньому потрібні такі мислителі. Їхня філософія вище Космосу.
Книга «Спас» – це погляд зі сторони на своє ставлення до Бога, Його заповідей. У ній Ігор Павлюк, наче посередник між Вищими силами і простими людьми, серед яких йому судилося жити. Кожним віршем він дає зрозуміти істину: якщо ти християнин, то Господь відгукнеться в тобі, ти відчуєш Його присутність і життя проминатиме у вірі та надії. Якщо ж ти не християнин, то Господь теж відгукнеться в тобі, бо ти створений за Його подобою і Він завжди з тобою. Також інколи відчуваються моменти сповіді ліричного героя і навіть покаяння, яке закінчується словами: «Боже, не дай пропасти…».
У рецензії на книгу, яку написав сам Ігор Павлюк, і вмістив її у збірці як передмову, окреслені всі аспекти, які найповніше окреслюють тематику видання, пояснюють назву, творче спрямування, особисте сприйняття християнства, яке відгукується в ньому і наповнює його непереборною силою. Напевно, не кожен знає всі значення слова «Спас», тому автор виокремлює ті, які намагався розкрити у своїй книзі, через слово донести до людей. Вони важливі йому як творцеві духовного світу – проникливого, тонкого і ліричного. Отже, як зауважує поет: «Спас − українське бойове мистецтво, Спас – пам’ятна монета номіналом 5 гривень, Спас – як назва кількох населених пунктів в Україні, Спас – як прізвище, Спас − козацький човен… Спас – як християнське свято».
Також Ігор Павлюк зазначає: «Я відібрав дві сотні своїх віршів із зазначеними датами, а інколи й місцем їх написання, у яких ключовими словами-поняттями є Бог, душевно-ментальні камінці з мого світоглядного духовного фундаменту. Хоча, за великим рахунком, всі мої вірші (а їх тисячі) можна вважати духовною лірикою, адже, як я відчуваю нині, Всевишній завжди був зі мною, навіть тоді, коли я, мов мій онук Данило нині, боровся за свою незалежність від усього і всіх, за повну самостійність… зрозумівши, врешті, що лише із Отцем Небесним – райськи скрізь, навіть у пеклі… Як колись було з мамою, з бабусею, із батьківщиною…».
Духовна лірика Ігоря Павлюка пронизує всю його творчість, не лише збірку «Спас». Який би вірш не взяти, всюди відчувається потяг до християнства, до Божих цінностей. Тому, безсумнівно, це внутрішнє наповнення автора є справжнім, що робить його цікавим і затребуваним.
А ось один із віршів Ігоря Павлюка, який по-особливо відгукнувся в мені і дав зрозуміти душу автора, її минулість і передчуття майбутнього. А душа – це і є «Спас»:
* * *
Що ж…
Я був між Богом і людиною,
Між святою ніччю, грішним днем.
Вірні кулі з крильми лебединими
Прилетять і заберуть мене
В космос материнської сльозини,
Там, де жодна хвиля не гуля,
Батьківщини голос журавлиний
І червоний келих на шаблях.
У кінці тунелю – тільки вітер.
Хрестиками вишита вода…
Тої, що люблю я, грубий светр,
Далі, да…
Поза синім злотом, поза владою…
У святу болючу простоту,
Як у сні дитячім падав,
Падаю…
Кажуть, якщо падаю, – росту.
3 жовт. 2004
Щиро вітаю Ігоря Павлюка з новою книгою!
Хай вона, як і інші видання, знайде своїх читачів, які з відчуттям великої любові і могутнім сприйняттям світу приймуть її у свої серця та пронесуть у життя як промінь добра, щирості, Божої благодаті!
Альона РАДЕЦЬКА,
м. Хмельницький