«Я у ріднім слові так, неначе в раї»

Так називалася літературно-музична академія, присвячена 90-літтю відомого українського письменника Богдана Радиша-Маринюка, яка відбулася  10 листопада  2024 року в Косівському будинку культури та дозвілля.

Захід  зібрав численну аудиторію поціновувачів  поетичного слова, серед яких  колеги по перу, журналісти, художники, викладачі та студенти Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв, члени Клубу інтелігенції ім. І.Пелипейка та РО «Просвіта», Союзу українок — усі, хто знав і щиро поважав  Б.І.Радиша-Маринюка  за його вагомий внесок у літературу України.

У фойє — викладка книг із творчого доробку письменника. Зал заповнений. На сцені портрет письменника.

 «Ювілей талановитого майстра Слова Богдана Радиша-Маринюка  і присвячений йому вечір є символічним. Бо хоч і відбувається в час жорстокої війни з російським окупантом, він усе ж засвідчує  незнищенність української нації і незборимість  нашого руху! Від імені усіх присутніх дякую нашим захисникам і захисницям, воїнам Збройних Сил України за те, що сьогодні ми маємо змогу відзначити цю дату.  Слава Збройним силам України! Слава Україні!» — такими словами відкрила академію заслужений працівник освіти України, письменниця, членкиня НСПУ, НСЖУ Аделя Григорук.

Всечесний отець Олег, священник церкви св. Василія Великого УГКЦ  м. Косова, також висловив свою вдячність та повагу захисникам України  і провів церемонію молитовного пошанування пам’яті майстра Слова.

Модератори дійства — Аделя Григорук та студентка інституту ПДМ ЛНАМ Анастасія Телючик — почергово вели цей небуденний захід.

Атмосферу свята важко передати словами.  Свої розповіді про віхи життєвого і творчого шляху  Богдана Радиша-Маринюка  ведучі об’єднали в гармонійну композицію з декламуванням віршів поета, виступами  творчих колективів, живим голосом Б.Радиша із фільму про нього.

Богдан Радиш-Маринюк — член Національної спілки письменників  України, лавреат літературних премій ім. Василя Стефаника, Михайла Павлика, Марійки Підгірянки. Нагороджений медалями «Будівничий України», «За заслуги перед Прикарпаттям».

Письменниця А.Г. Григорук, ведучи мову про літературні досягнення Б.Ра-диша, наголосила на високій етичності його лірики, багатожанровості творчості, досконалій майстерності його сонетарію. А найважливіше, зазначила науковиця, що Богданові Радишу вдалося знайти свою Карпатську Атлантиду — Гуцулівію, — живу, зелену, неповторну, повну чарів і краси, кровно рідну на всі часи, яку він щиро підніс у дарунок і нам, своїм читачам. Він  автор 38 книг  поезій і прози, і  не тільки майстер сонетів, але й притч, рубаїв, лапідаріїв, паремій, паліндромів, сатиричних віршів, коломийок. Його перу належать і  твори для дітей. Книжки Богдана Ілліча мають змогу читати в бібліотеках найстарішого в США Гарвадського університету та Конгресу США. Більше п’ятдесяти поезій покладено на музику Левком Димінським, Володимиром Спольницьким, Євгеном Бондаренком, Володимиром Домшинським, Тетяною Стасюк, Остапом Гавришем, Мирославом Дзьобою, Зоєю Слободян, Богданом Кучером та іншими композиторами. 

У поетовій душі  затишно всім музам: він грав на скрипці, цимбалах, бандурі, співав в народному чоловічому просвітянському хорі «Гомін», умів творити мистецькі речі з дерева, захоплювався скульптурою.

Палітра діяльності Богдана Радиша різноманітна: був викладачем композиції Косівського училища декоративно-прикладного мистецтва, заступником представника Президента України в Косівському районі, депутатом обласної і районної рад, директором Косівської центральної районної бібліотечної системи, головою районних об’єднань «Просвіта» та Конгресу української інтелігенції.

Життєвий і творчий шлях Богдана Ілліча — приклад самовідданого служіння народові. Він гордість нашої нації, гуцульського краю, бо залишився вірним своєму покликанню — співати осанну своїй Гуцулівії.

Вечір пам’яті пройшов цікаво й захоплююче, він нікого не залишив байдужим і припав до душі кожному з присутніх, бо тут  лунала поезія Богдана Ілліча, сповнена любов’ю й ніжністю до батька й матері, до зелених смерек  й високих Карпат, Гуцульського краю, і линула вона  з глибини душі й серця читців — Ігоря Маковійчука,  Артема Ловягіна,  студентів Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва Анастасії Телючик, Ольги Волошенюк, Євгенії Братівник, Романа Катрича та Назара Мельника. Шквал аплодисментів отримала від присутніх і Олечка Радиш — правнучка поета, яка прочитала вірш прадідуся «Осінь» під супровід гуцульської дримби. 

Голос Богдана Радиша-Маринюка, який звучав з екрана, творив живу присутність поета серед нас, його шанувальників, він мовби впевнював, що поет як  ніколи не зраджував своїм горам, так ніколи їх не покине, хоча вічність уже рік як покликала його за собою.

 Розповіді ведучих та декламація віршів перепліталися  виступами  жіночого вокального ансамблю «Барва» Союзу українок Косівщини (кер. Ірина Шаль), народного аматорського жіночого ансамблю бандуристок «Сонячна струна» Кутської селищної ради (кер. Світлана Лазован), народно-аматорського фольклорного колективу «Осіннє золото» (кер. Зоряна Романів), вокального квартету «Зґарда» Будинку культури с. Пістиня (кер. Ігор Стефанко), вокального дуету у складі Василя Пилип’юка та Ярослава Мицкана Будинку культури с. Рожнова, солістки Романи Шаль-Сусак та народного аматорського ансамблю народної музики Будинку культури та дозвілля Косівської міської ради (кер. Роман Григорчак). Мелодійно звучали пісні на вірші Богдана Радиша-Маринюка у їх виконанні: «Сім кольорів Гуцульщини», «Журавлиця», «Ой летіли в небі журавлі», «Свята любов», «Рушники», Колискова для матері», «Це моя Україна», а також «Лист до матері» та «Ода матері» на музику Любові Чупринчук.

У змістовних розповідях ведучих через літературну композицію за мотивами творів та епізодів із життя Б.І.Радиша-Маринюка, через його живий голос проступав образ талановитого письменника високої національної свідомості, духовності й моралі, надзвичайної працелюбності і всебічного обдарування, який своїм життям довів, що справжній патріот не лише словами, але і реальними діями повинен працювати на благо Батьківщини і власним прикладом залучати молоде покоління українців до боротьби за нашу незалежність.

Наприкінці чимало вдячних слів було сказано на адресу присутньої в залі дружини поета — Євдокії Олексіївни, яка, проживши з ним у парі 62 роки, створювала затишок, розраджувала  свого вразливого і емоційного чоловіка добрим словом, активно допомагала в громадській та політичній діяльності і сама є взірцем українки-патрітки.

Художник Мирослав Радиш — син поета, Богдана Радиша-Маринюка завершуючи імпрезу, від дітей, внуків, правнуків, родини, які були в глядацькій залі, висловив щирі слова подяки всім, хто долучився до проведення цього ювілейного заходу, зокрема: Аделі Григорук — авторці літературно-музичної академії, модераторці, Анастасії Телючик —  ведучій, працівникам Будинку культури та дозвілля Косівської міської ради — директору Василю Звіздарику, головній режисерці Оксані Шкрібляк, звукорежисеру Степану Білику, світлооформлювачу Роману Мицкану та керівниці мультимедійного обладнання Дарії Семанюк.

Марія  ПОРОХ,

членкиня Клубу інтелігенції 

ім. І.Пелипейка та РО «Просвіта».

На фото: Аделя Григорук та Анастасія Телючик (справа наліво)відкривають ювілейну академію

–

.