20 лютого 2024 – 10-і роковини розстрілу Майдану. Пом’янімо усіх Героїв НЕБЕСНОЇ СОТНІ. Миру Їхнім Душам, Світла у Небесних Висотах, а Україні Божої опіки у ці тяжкі дні випробувань. Вірю, Дерево Українського Роду дасть нові життєдайні паростки — забрунькує-завруниться, зародить молодим зеленим листям і наллється соковитими плодами. Немає на землі такої сили зла, підлості і насильства, аби перешкодити нашому давньому героїчному етносу на шляху поступу до Світла, Волі і Справедливості. Вірмо у могуть Сили Духа, що проміниться у нашому незнищенному єстві. Над нами — Небесне Воїнство і Всевидяще Око Боже…
…Не гасне, не вмира – витає Дух Свободи,
На Світло наверта, де ве́рші голубі…
Вкраїнці – не раби!.. Ми – правнуки народу,
що волю здобував в кривавій молотьбі.
Ярій, душе моя – бо буде бій кривавий,
Утишся, не щеми, вселенськая журо!
Підуть з життя Сини… Умруть не ради слави,
А за Любов святу, що серце вберегло.
…Почезне тіло враз, спаде з очей омана,
Окропить весь Майдан кривавая яса –
Сто змовлених «прощай», та Смертю Смерть попрана,
Сто криків, сто зітхань розірвуть Небеса.
Спасенна та земля, де впала кров невинна.
На сум родинних хат зійде Душа Жива.
«Батьки… Сини… Брати…» – і мовкне Україна…
І молиться з небес Пречиста Покрова.
28 лютого 2014 (по Небесній Сотні 9 днів)
–
“МАЙДАН: НА 4 РОКОВИНИ”
з присвятою Ромчику Гурику,
19-літньому Герою Небесної Сотні
«Ой Романе, Романо́чку,
Відгадай ми загадо́чку…»
(З народної пісні)
Ромчику… Гурику… Очі твої тернові…
Поле Життя несходжене… тихо на Полі Крові…
Лихо на Полі… Холодом віє лихо…
Чом же завжди перед боєм – так божевільно тихо…
Ніч яка – Боже! – тривожна… підступна… свавільна…
Зараз або ніколи!.. Буде Вкраїна вільна!
Вільна… велична… розкута – як в піднебессі птаха…
Мовлено тричі: «БУТИ»!.. Неба простерта плаха –
«Смерть ворогам»!..
…Конає
Лжі безпросвітня темінь…
Що то готує день нам? – вигострить з серця кремінь?..
Виносить в серці щемінь… пізні слова любові…
Що то готує день нам! – Стежку на Полі Крові…
…А що росте без коріння? –
тіл крижана безодня…
…А що зійде без насіння? –
з сонцем… Небесна Сотня…
А що по ній заграє? –
скрипка… між хмари сині…
серце без сліз заволає:
«пливе кача́ по тисині»…
Серце без сліз заплаче – і стрепенеться птаха…
В крівці терпкій гарячій Неба роздерта плаха…
«Ка́ча пливе»… Одначе
людно на Полі Крові –
Тиха молитва, наче
пізні слова Любові…
…Серце стерня поколе… Сповниться болем ущерть:
«Зараз або ніколи!
Всі на Майдан!..
На смерть!»*
*Останній запис Романа Гурика перед смертю.
18 лютого 2018 р.