відкрила доля 29 червня професіоналу своєї справи, мудрому керівнику і досвідченому енергетику, володарю звання «Заслужений енергетик України», відзнаки Президента України – ювілейної медалі «25 років незалежності України», цінного подарунка (годинника) Голови Верховної Ради України, Міжнародної нагороди «Золотий меркурій», ордена «За розбудову України», нагрудного знаку «Почесний працівник «Укргідроенерго», медалі «Почесний Турбобудівельник», медалі «Богдан Хмельницький» (ВО «Країна»), Почесного знаку Федерації профспілок «За розвиток соціального партнерства», Почесної відзнаки Чернівецької обласної ради «За заслуги перед Буковиною», ювілейної медалі до 100-річчя Буковинського віча, директору філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» Василю Йосиповичу СУБОТІ.
Про найяскравіші математичні акценти долі і не тільки – у розмові з ювіляром.
– 6:5 – рахунок поважний і щедрий. Що хочеться сказати долі з висоти такої дати?
– Хочеться подякувати їй за те, що зустрів чудову супутницю життя – дружину Аллу Володимирівну, яка завжди була і є поруч із порадами та підтримкою на життєвому шляху. А ще – уявно потиснути руку за те, що не зраджувала моїм мріям, прагненням, покликанню і, зрештою, можливістю відчувати себе важливою частиною потужної галузі – гідроенергетики.
– Якщо глянути у люстерко життя, то 65 віддзеркалюється у 56 – рік Вашого народження у Міжгір’ї Закарпатської області. Найперше, яке щастя, що цей ювілей із Вами зустрічає Ваша мама! Що для Вас – родинне гніздечко?
– Це, звичайно, наша сім’я: дружина Алла Володимирівна, донька Ольга, зять Андрій та чудові внуки Дмитрик і Катруся. А також – місто Новодністровськ, де ми проживаємо з 1978 року.
– Цифра 6: упродовж 6 років Ви – директор Дністровської ГАЕС. Що пам’ятно і на яких із цих сторінок життєвої та професійної книги хочеться поставити закладинку, щоб перечитувати знову?
– У моїй частині історії Дністровської ГАЕС усі сторінки змістовні, цікаві, пам’ятні та по-своєму незабутні, однак введення в експлуатацію гідроагрегату № 2 та пуск третього – особливо яскраві. Упевнений, що невдовзі спільно зі своїм колективом напишемо такі ж вагомі нові рядки про введення у промислову експлуатацію гідроагрегату № 4.
До речі, незважаючи на плин часу, завжди хвилюють спогади про перші для мене пуски гідроагрегатів № 17 та № 18 на ДніпроГЕС-2 у 1980–1981 роках та перші машини Дністровської ГЕС, де вперше втілив у життя свої теоретичні знання і практичні навики у схемі пуску та захисту гідроагрегатів.
І, звичайно ж, це – можливість працювати в Укргідроенерго – найбільшій гідрогенеруючій компанії в Україні.
– Цифра 5: у період Вашого навчання так оцінювали за відмінне навчання. То що ж вдалося ювіляру на відмінно?
– У мого внука Дмитрика, якому восени виповниться 18 років, є крилатий вислів: «Я собою задоволений!» Тому і я вважаю, що в мене по життю все складалося на відмінно. А якщо хтось оцінював по-іншому, то це вже був недолік самих оцінювачів.
– Майже 47 років загального трудового стажу – теж окремий змістовний, багатий том Вашої життєвої книги, у якому Ви упевнено і наполегливо йшли від випускника Вінницького технікуму електронних приладів за спеціальністю «Радіоапаратобудування», згодом Львівського політехнічного інституту за спеціальністю «Автоматика і телемеханіка» із кваліфікацією інженера-електрика до директора унікальної гідроспоруди, до якої прикута увага не лише вітчизняної, а й світової енергетичної спільноти. А як саме уявляєте свій 50-й трудовий рік?
– Хочу завершити будівництво Дністровської ГАЕС із пуском гідроагрегатів № 5, 6, 7.
– Хай доля і надалі буде прихильною до Вас! Енергетичної яскравості та щедрості Вашій життєвій палітрі!
За розмову подякувала Інна ГОНЧАР
Пресслужба Дністровської ГАЕС