Рівно о дев’ятій вона сиділа на давно потребуючій ремонту маленькій кухоньці Тетяни, яка зовсім не була схожа на чаклунку. Звичайна жінка, от тільки очі у неї були темними та порожніми.
Приворот
Алеєю йшли двоє. Він крокував мовчки зсутулившись, вона крутилася навколо нього, час від часу міцно притискаючись, щось розповідала завзято жестикулюючи. У відповідь він лише зневажливо посміхався.
“Ні! Усе! Досить! З цим потрібно щось робити”, – подумала вона, лежачи на дивані. Галя покрутила у руках візитку чаклунки, яку більш ніж місяць тому відвідувала подруга. Узявши телефон, набрала номер.
– Алло, Тетяна? – пересвідчилася вона.
– Я.
– Мені потрібна ваша допомога.
– Приходь завтра о дев’ятій. Та фотографію не забудь взяти. – Не встигла вона запитати чи не потрібно ще щось, як у телефоні пролунали короткі гудки.
Галина лежала потупившись у стелю, допиваючи пляшку дешевого вина, насолоджувалась думкою, що вже завтра Артур буде належати лише їй.
Рівно о дев’ятій вона сиділа на давно потребуючій ремонту маленькій кухоньці Тетяни, яка зовсім не була схожа на чаклунку. Звичайна жінка, от тільки очі у неї були темними та порожніми.
– Добре поміркувала? – перепитала Тетяна. – Приворот – гріх!
– Знаю та згодна.
– Давай фото, – зітхнула жінка.
Галя простягнула їй портрет Артура.
– А що, окрім фотографії більше нічого не потрібно?
– Ні. Прийдеш завтра. Усе буде зроблено. Тільки гроші наперед.
– Як? Ви не дасте мені нічого, що йому потрібно буде підлити?!
– Красунечко, ми його причаровуватимемо, а не вбиватимемо.
На цьому розмова закінчилась. Вона віддала чаклунці усі свої гроші. До зарплатні залишалося ще два тижні, але заради кохання можна було поголодувати. За день Артур, забачивши Галину, сяяв, немов лампочка “Ілліча”. Вився біля неї, намагався догодити. Вона знала, що все це несправжнє, але раділа своїй “перемозі”.
Через місяць у Галини на роботі з’явився новий працівник, і вона зрозуміла, що її почуття до Артура вкрилися пилом. А його залицяння поступово переросли у набридливість. Вона його відганяла, а він повертався “скиглячи”, як пес. От тільки новий співробітник ніяк не бажав виявляти прихильність, яку вона неодмінно жадала побачити. Він час від часу зазирав на інших жінок, а Галю це неймовірно дратувало. Після побачення з новою “жертвою”, вона в котре грюкнула перед Артуром дверима. Досягнувши ту ж саму візитку, зателефонувала:
– Алло, Тетяна? Це Галя.
– Чого ж так швидко? Щось трапилось?
– Так. Я можу прийти завтра? Зробити відворот і свіжий приворот…
Боже! Яке гарне дівча!