У Закарпатській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Федора Потушняка відбувся творчий вечір Христини Керити «У затінку літа» з нагоди її 60-ліття. «Я люблю свої роки і не соромлюся їх, – каже поетеса, – бо кожен вік прекрасний по-своєму. У шістдесят бачиш світ не так як у п’ятдесят і тим більше не так, як у сорок. Вік – це наш досвід, це нові можливості, це щастя іншого кольору, смаку, запаху».
Привітати ювілярку прийшло багато шанувальників, колег, учнів. Христина Василівна працювала у шостій Ужгородській школі, тож має відношення і до популяризації літератури серед підростаючого покоління. Її педагогічну майстерність високо оцінили представники влади, які вручили іменинниці грамоти та нагороди. «Крім творчої діяльності, ця жінка все життя виконує одне з найважливіших завдань у наш, складний для країни, час – береже українське слово, прививає любов до нього дітям», – сказав директор школи Богдан Кіштулинець. А доцент кафедри української літератури УжНУ Надія Ференц, автор книги «Художній світ Христини Керити» докладно ознайомила із творчим доробком закарпатської поетеси, чия лірика просякнута урочистою любов’ю до природи та рідних Карпат.
Михайло Рошко у своєму виступі підкреслив, що більш красивого, чистого, яскравого і бурхливого кохання у Закарпатській Спілці письменників, ніж кохання Христини та її чоловіка, поета Василя Вароді не було. Стосунками цієї пари надихалися всі, їх обожнювали і оберігали. А молодь мріяла про таку велику і світлу любов.
Письменник Василь Шкіря, вітаючи ювілярку, зокрема сказав: «Я добре знався із чоловіком Христини Василівни – Василем Вароді. Він часто навідувався на Іршавщину. Востаннє зустрічалися з ним, коли готував матеріал про Довжанський замок для газети «Орбіта-логос», де працював редактором. Для нього Довге було справжнім відкриттям – тут тривалий час проживала дочка Івана Франка Анна із сім’єю. Вчителькою її синів Тараса і Богдана була відома поетеса Марійка Підгірянка. Дуже багато відомих особистостей, науковців, письменників та композиторів побували тут. Це і Андрій Курков, Платон Майборода, Олесь Доній, Петро Засенко, Андрій Кокотюха, Ростислав Мельників, Максим Розумний, Мирослав Дочинець, Петро Мідянка, Іван Попович, Степан Гіга, Ярослав Музика… Пісня «Верховино, мати моя», яку Михайло Машкін написав тут, стала неофіційним гімном Закарпаття. На жаль, життя, яке так любив Василь Вароді, обірвалося надто швидко. А він мріяв привести до нас свою кохану дружину, яку любив понад усе і поезією якої захоплювався. А ми захоплювалися їхнім коханням. Уже стільки років його нема, а Христина Василівна продовжує любити свого чоловіка і береже йому вірність».
На завершення вечора виступив Народний артист України Петро Матій, який виконав кілька пісень на слова Христини Керити та Василя Вароді. А модератором заходу був голова Закарпатської обласної організації НСПУ Василь Густі.
