Тримаю в руках книгу Махновії Степ «Золотий острів», на палітурці голубе небо, свіилі хмари, гребені хвиль і жовтий пісок побережжя. На якісному, навіть коштовному папері оповідання та вірші Мар’яни (справжнє ім’я) урізноманітнюються авторськими малюнками, які насичені алегоріями, природністю, естетикою та еротизмом.
Спершу, декілька спростувань «золотих стереотипів». Не завжди і не всюди золото було найбільшою матеріальною цінністю, яка виступала засобом надбання, а водночас, і втрати життя людей. У молодої авторки, українки із запорізької області, Золотий острів постає позитивною протилежністю, тим здобутком, який прагнеться досягнути, віднайти спокій і … відпочинок. Останнє слово є співзвучне з «межею від початку».
У творах присутні різні теми: дівоче кохання, розчарування і нові спроби, віра і смуток, інтрига зваби, відчуття щирого патріотизму та інші аспекти тематики людського буття. Звісно, видання авторки не позбавлене літературних огріхів, але це перша книга, перший рейс її літературного Пароплава, вдалий рейс. І форму можна завжди виправити, а відсутність ідеї, що зацікавлює читача – ні. А ідея у творах Мар’яни очевидно присутня, як іскра інтриги її погляду зі світлини на палітурці.
В кожного з нас є свій бажаний Золотий острів, який хочеться досягнути або, щоб хвилі й вітри негараздів не віддаляли від досягнутого. У житті – все мінливе: вітер, шлях, обриси мети-острова, власні сили і суспільні норми, а тим паче, у житті поетів. У творах авторки присутня Осінь, «часто полохлива», хоча її вік – ще Весна. Та іноді її Весна проникнута смутком настільки, що «В душі догоряє останній смолоскип». Авторці, мабуть, не лише їй, хочеться потрапити за горизонт, за межі проникного, у світ таємничого.
Отож, чекаємо наступних творінь молодої авторки!
Ярослав Дзісяк.
