Над будь-яким галицьким селом у самісінький переддень Світлої Пасхи звабливо в`юнилися пахощі здоби та вудженки. А що вже над Улашківцями чи Сосулівкою – то й поготів. Бо села ті здавна уславлені добрими газдинями та газдами. Улашківський сільський голова Ольга Дмитрук і не приховує гордості, охоче виокремлює з-поміж того гурту імена Марії Осадци – неперевершеної майстрині з випічки житнього хліба за прадавніми, ще бабусиними рецептами, у кошиках, на дні в печі. І різноманітні пироги їй «скоряються», й торти. Не відстають у майстерності й молодші посестри п. Марії по «цеху» – Володимира Закревська, Марія Моржинська, Дарія Буковська. Останній з того списку короваї, каже, аж з Тернополя замовляють – на весілля, різні родинні забави. А що вже всілякі тістечка, перекладинці творять їх умілі руки! Поміж масарів, тобто творців м`ясних виробів, Улашківський війт тільки-но й спромоглася назвати Мар`яна Сендзюка, та й то віднесла його до сосулівських, бо дружина майстра звідтіля. І додала: «Поспитайте про умільців масарського ремесла у Сосулівського сільського голови, то – його вотчина». Богдан Бегма й не відмовився, перелічив: а що ж, є такі – Михайло Наконечний, Василь Прондюк. Ковбаси, вудженки – то їх «стихія», добре знана на всю округу. А перейняли те ремесло, запозичили на сусідній Борщівщині. І до рідної місцини принесли.

Анна БЛАЖЕНКО
Post Views: 106