«Я зібрана з усієї України»: силует Галини Гордасевич на тлі історії: статті, спогади, інтерв’ю, листи, світлини. – Київ: Кременець: Ніжин. Видавець Лисенко М. М. 2016. – 288 с.
Ні для кого не є таємницею, що сучасне книговидавництво переживає непрості часи. І насамперед – через матеріальну скруту. Якщо деяким сущим письменникам ще якось вдається “викручуватися” за допомогою спонсорів, то цього, як не прикро, не скажеш про літераторів, які назавжди відійшли у потойбіччя світу. Але крига поволі починає скресати. З різних джерел стало відомо про появу книг Анатолія Дімарова, Феодосія Рогового, Юрія Ряста… Удостоїлись уваги також Петро Ковальчук, Борис Демків. З’явилися видання про Богдана Бастюка, Григорія Радошівського… Тепер до цього списку можна додати Галину Гордасевич. Адже перед нами з’явилося видання, в якому зібрані матеріали Всеукраїнського наукового семінару з нагоди 80-річчя від дня народження письменниці та громадської діячки, яка уже стала на Божу дорогу.
Є щось символічне у тому, що збірник починає вірш, написаний нею 27 років тому. «Убиймо в собі раба! Інакше історії вітер нас мов сухе лушпиння геть на смітник змете. Щоб настала нова доба, убиймо в собі раба!» Нам здається, що ці рядки чи не навдаліше відображають устремління нашої краянки. Ці слова доповнює передмова доктора філологічних наук Сидора Кіраля, який узяв на себе загальне і наукове редагування.
Багато цікавих штрихів до творчого портрета бачимо у споминах сина Богдана. Зокрема, привертають увагу вірші поетки, які раніше не були опублікованими. До речі, у збірнику це – не єдина його публікація. Адже оприлюднено не лише його вступне слово на конференції, а й роздуми про бібліотеку матері. Та вони – тема окремої розмови і вона ще неодмінно буде. А поки що повернемося до розмислів про штрихи до творчого портрета письменниці. І відзначимо зосібна текст літератора і вченого Петра Кралюка з Острога на Рівненщині, який по-своєму розмірковує над феноменом життя української націоналістки на Донбасі. Як нам здається, ці розмисли є дуже актуальними саме зараз, коли на східних рубежах нашої держави триває кровопролитна війна, спровокована проросійськи налаштованими духовними яничарами, супроти яких все життя пристрасним словом боролася Галина Гордасевич. «Бога мудрість незвичайна: велика сила: він з матері зробив чайку, зробив вовком сина». Як тут не згадати проникливі слова пана Петра, що «жертви жорстокості починають плекати надію на відплату, бо це здається їм справедливістю, і вони самі не помічають, як бажання справедливості переростає у жорстокість». Згодімося, що слова з проекцією у вчорашній день є такими доречними нині. Коли мати на увазі ці розмисли Петра Кралюка, то, зрозуміло, що вони чи не найвдаліше характеризують публіцистичну налаштованість творчості незламної крем’янчанки. І на цьому фоні зриміше видно її літературну «багатоверстатність», якщо можна так висловитися. Між іншим, окремі аспекти цієї праці характеризує і цей розділ збірника. Скажімо, автори цих рядків пробують аналізувати літературно-критичний пласт доробку письменниці.
«Художні імперативи творчості Галини Гордасевич». Так йменується наступний розділ збірника. Доречною, мабуть, є згадка, що тут не обійдено увагою різноаспекти поезії, прози, перекладів і публіцистики. Професор Переяслав-Хмельницького педуніверситету імені Г. Сковороди Ганна Токмань веде мову про мотиви ліричного циклу «Станція Ворожба». А кандидат філологічних наук Роман Дубровський (один з упорядників цього збірника) замислився над релігійною вірою як джерелом поетичної творчості. Тут, либонь, варто згадати, що пан Роман невипадково говорить про це, адже свого часу він здобув вчений ступінь заглибившись у творчість уродженки нашого краю (вона прийшла на білий світ 31 березня 1935 року у древньому місті над Іквою). Своєрідно доповнює цю тему викладачка Кременецького педколеджу Тетяна Нікіфорчук, замислившись над мотивом дороги у ліриці. Тут (окреслимо кількома словами) вона розглядає художні особливості функціонування цієї теми у поетичних текстах. Різні аспекти версифікаційної вправності розглядають також викладач Кременецької педакадемії Анатолій Багнюк, поетка і журналістка Ніна Багнюк, викладачка Кременецького педколеджу Наталія Багнюк. Цікаво, що поза увагою дослідників не залишилася проза. Приміром, викладачка Кременецького педколеджу Наталія Кушнірук замислилася над темою фашистської окупації крізь призму сприйняття українських селян у повістях Галини Гордасевич і Бориса Харчука. В її поле зору потрапив «Ноїв ковчег», написаний першою. Ще раз до цього тексту повертає кандидат філософських наук Олена Мороз, бо розглядає релігійно-філософський аспект концепту у цім творі. Непроминальну портретну характеристику персонажів прозового ужинку подала викладачка Кременецького педколеджу Наталія Яцюк. Різні аспекти творчості Галини Гордасевич і її вплив на виховання підростаючого покоління – тема публікацій кандидата історичних наук Валентина Мазурка та викладачки Кременецького педколеджу Оксани Терп’як. (Дехто, безсумнівно, зауважить, що в цьому абзаці автори вдалися до звичайнісінького переліку імен. Не заперечуємо! Але водночас не бачимо доцільності у детальному аналізі. З двох причин. По-перше, у кожного є своя думка про ті чи інші речі, а про смаки, як відомо, не сперечаються. По-друге, ліпше перечитувати тексти, а не розповідати про них.)
Окремої згадки (принаймні, так нам гадається) потребує розділ про спогади, відгуки та радіоінтерв’ю. Відомий письменник Дмитро Павличко замислюється над питаннями про вплив творчості письменниці на свідомість людей. Флору неповторності додають згадки про особисті контакти. А письменники Любов і Микола Пшеничні розповіли про дубенську сторінку її творчості (у цьому волинському містечку вона видала три книги). Згадаймо, що в цій публікації особлива принадливість створена цитуванням епістолярію. Між іншим, вона – не єдина у цьому збірникові. Адже маємо ще її листування з академіком Іваном Дзюбою. Воно по-своєму розкриває особливості того часу, коли слова лягали на білі аркуші.
Але повернемося до спогадів. Про свої зустрічі з письменницею розповіли знанні літератори Галина Тарасюк і Віталій Мацько. Зауважимо тут наступне. Нам раніше вже доводилося перечитувати спомини Галини Тарасюк в різних виданнях. Здається, що перед цим збірником її рядки про письменника Володимира Бабляка вміщувала «Літературна Україна». І, на нашу думку, це найкращі з її споминів. Тільки назва є якоюсь банальною. Чимало цікавих штрихів до портрета особистості додають лапідарні спогади заслуженої журналістки України Емми Бабчук. Правда, вони так не зацікавлювали б, якби не виклад інтерв’ю на Українському радіо та зворушливі вірші. «Я так тебе, літо, любила, бо ти у мене було. Скоро прийде зима біла, розмалює морозом скло. А я тебе, літо, любила і ти у мене було».
Уже дещо було мовлено про епістолярію письменниці. Та картина, либонь, не вразила б, якби не статті наукового співробітника Львівської національної бібліотеки АН України імені В. Стефаника Марії Трегуб та професора Сидора Кіраля. Після знайомства з цими публікаціями чомусь все більше починає складатися враження, що саме на цьому шляху дослідників чекають найбільші знахідки. Вже, хоча б тому, що листування є мало оприлюдненим і майже не вивченим.
Та, на жаль, не лише ця сторона її спадщини є невідомою для широкого загалу. Адже таке можна сказати і про її пісенні тексти. І так приємно, що врешті-решт крига скресла. Маємо 12 текстів і нот до них, створених Любавою Головінською. Здається, що це – перше таке оприлюднення. Хоча можна однозначно ствердити, що Галина Гордасевич любила мелодії. Про це може свідчити стаття про тюремні пісні «Правнучки Марусі Чурай», яку 18 років тому вмістила «Літературна Україна».
Завершують цей збірник світлини і бібліографія. Звісно, що про повноту розділів у цьому виданні говорити не приходится, але це, між іншим, зовсім не применшує величі відомої письменниці.
Олег Василишин,
кандидат філологічних наук
Ігор Фарина, член НСПУ
м. Кременець – м. Шумськ
