Він мріяв перетворити Кременець на історико-літературну Мекку. Хотів, щоб тут був музей літератури.
Про це і говорив під час виступу на відкритті меморіальної дошки Галині Гордасевич на фасаді Кременецької ЗОШ №1, що відбулося за участю представників Міжнародного літературно-мистецького форуму «Діалог двох культур» із Польщі, Франції, Великобританії, Білорусі, України тощо: «Я прив’язую свою скромну думку до того, що в Кременці мусить постати літературний музей… Самчук, Лятуринська, Гордасевич… Вже є основа. Мене це прив’яже до вашого міста набагато міцніше, ніж навіть до моєї рідної Теребовлі»…
А невдовзі, приблизно через півтора місяця, відійшов у вічність.
Йдеться про Романа Лубківського.
Він чимало зробив для Кременця. Без нього не обійшлося впорядкування козацького кладовища. З ініціативи Романа Лубківського відновлено чимало пам’ятних місць на Україні. Наприклад ті, які пов’язані з Маркіяном Шашкевичем, Богданом-Ігорем Антоничем. Музей Михайла Грушевського, памʼятники Юрієві Дрогобичу, Українським Січовим Стрільцям у Карпатах, на Маківці та багато іншого, прив’язаного до велетів нашої культури, не відбулося би без Романа Мар’яновича.
Р. Лубківський добре усвідомлював, що необхідно для данини шани великим. Отож робив усе від нього залежне. Він переклав «Срібний сон Саломеї» Юліуша Словацького – драму про війну українських гайдамаків проти польських шляхтичів. Чи не щороку брав участь у «Діалозі двох культур», що відбувається в обласному літературно-меморіальному музеї Юліуша Словацького у Кременці. За багаторічну діяльність на благо міста отримав звання Почесного громадянина м. Кременця.
Роман Лубківський уболівав за історико-літературне обличчя древнього міста, яке у 19 столітті називали Волинськими Афінами. Із захопленням говорив про Вищу Волинську гімназію, яка забезпечила Кременцю світову славу… Але чи вболіваємо за це обличчя ми?
Про це якраз думається в чергову річницю від дня народження Романа Мар’яновича Лубківського.
Чи зможемо перетворити Кременець на історико-літературну Мекку?
Юлія Бондючна.
Фото – Алли Ольшанської з відкриття меморіальної дошки Галині Гордасевич.
