Дивовижно-душевне пісенно-родинне стрічання зворушило єство, подарувавши водночас незабутні враження і відчуття сердечного тепла, поваги до народних звичаїв і традицій та людей, які їх свято бережуть і примножують.
Напрочуд сонячної осінньої днини 9 вересня Народний аматорський хор «Калина» побував на 55-річчі Народного аматорського фольклорно-етнографічного ансамблю «Горлиця», що квітує піснями ось уже більше півстоліття у Слободі-Яришівській Могилів-Подільського району Вінницької області. Як і 5 років тому, на золотому ювілеї, земляки Ганни Андріївни та Миколи Васильовича Лутчаків були раді такій творчій зустрічі, що пісенним перевеслом єднала вкотре ці колективи, бо ж нещодавнє «Калинове» 30-ліття теж квітчалося вітаннями знаних горличок, які їх із любов’ю називають подільчани.
До свого виходу на ювілейну сцену новодністровці встигли направду намилуватись і збагатитись щирістю, відданістю, умінням гідно поціновувати мистецькі й історичні скарби, що трепетно оберігаються людськими серцями. І справа геть не в подарунках, яких таки вистачало на цьому ювілеї, бо головне, як шанує тамтешня влада – і сільський голова, і районне та обласне керівництво, що залюбки долучилось до свята, – культуру свого краю, зокрема цих сивочолих горличок, що попри поважні літа (а одна із них – на сцені стояла із паличкою!) і буденні сільські клопоти неодмінно знаходять час для того, щоби пісня «Горлиці» таки була невмирущою. Помітно хвилювався Микола Васильович, із неприхованим тремтінням у голосі вітаючи рідних серцю людей і з неабиякою шаною згадуючи засновницю колективу, на жаль, уже покійну, Марію Авксентіївну Руденко, котра свого часу навчала його української мови; сердечно дякував він, даруючи від своєї родини гарну хустку, і нинішній берегині «Горлиці», невтомній Зіні Іванівні Багрій, котра із молодості була незмінною солісткою, а вже 22 роки гуртує своїх дорогих подруг навколо прабатьківської пісні.
Із особливою гордістю сприйняла наша делегація пошанування великої праці новодністровської майстрині Віри Михайлівни Бойко, яка створила для «Горлиці» чудовий синьоокий вишиваний комплект, котрим колектив просто вразив, переодягнувшись після урочистих нагороджень владою.
І вже з «Дністровською вітальною» на слова і музику Михайла Рожка вийшло на це ювілейне стрічання новодністровське калинове гроно, низькоуклінно здоровлячи ювілярів, як і годиться, із хлібом-сіллю: теплими словами поздоровлень із 55-річчям ансамблю та 70-літттям керівника З. І. Багрій до поважного жіночого товариства звернулась керівник хору «Калина» Антоніна Андріївна Камбур, учасниця Ганна Іванівна Гунько подарувала кожній горличці свою ювілейну присвяту, сердечно зичила творчого довголіття і директор Новодністровського історичного музею Галина Олександрівна Разгонюк. Упродовж пісенного плетива із 10 творів у залі не вщухали вдячні оплески, урочистій «Хай живе вільна Україна!» селяни аплодували стоячи, а загальновідому пісню «Єднаймося, люба родино!» радо виконали у дружньому єднанні Поділля й Бессарабської Буковини геть усі присутні! Із великим задоволенням провівши концертну програму нашого хору, свою присвяту «Горлиці» подарувала і я зі сподіваннями, що наступного ювілею почую її вже співаною.
Як і завжди на подібних захоплюючих святах, ще довго миготіли фотоапарати, а літопис Народного аматорського фольклорно-етнографічного ансамблю «Горлиця» с. Слобода-Яришівська тим часом нишком і з насолодою уже перегортав свою яскраву осінню сторінку, залишивши у піснях і жіночих долях осяйних дві п’ятірки.
Ансамблю «Горлиця»
з нагоди 55-річчя
Золотяться струни в парі із піснями,
Квітне в кожнім слові серцю рідний край.
«Горлиця» злітає попід небесами
І крилом пісенним заглядає в гай.
Золотим струмочком щедриться навколо,
Напуває землю й серця береги.
«Горлиці» квітчасте задушевне соло
В зоряній мережці ллється навкруги.
На усе Поділля розкриває крила
І єднає з сонцем небо і росу.
«Горлиці» чарівні золоті вітрила
Заплітають щедро пісню у красу.
Розкошує дивом та пісенна свита
І мережить словом й квітне в споришах.
Музикою краю в росах оповита,
Квітне веселково «Горлиці» душа.
Із незабутніми спогадами – Інна ГОНЧАР
Фото Вадима РЕВУЦЬКОГО
