Героїні українського підпілля (фото)

Криваві події Другої світової війни на теренах України, боротьба ОУН і УПА за створення незалежної Української держави, більшовицькі репресії проти незгодних у післявоєнний час, тортури й переслідування – усе це мало місце в непростих долях українських жінок-підпільниць, котрі залишили яскравий слід в історії повстанських звитяг нашого народу.

Вступаючи в лави ОУН і УПА, українське жіноцтво свідомо обирало революційний шлях боротьби. Завдяки психологічним особливостям, активній громадянській позиції, відповідальному ставленню до праці жінки посіли визначне місце в роботі політичної, освітньо-виховної референтури підпільного Українського Червоного Хреста, служби зв’язку ОУН. Окрім суто жіночих сфер діяльності українки, в тому числі й уродженки Бережанщини, працювали в референтурах пропаганди, розвідці, були вірними, надійними подругами своїх чоловіків-повстанців, ставши справжніми героїнями українського підпілля.
Нині, особливо в рік 75-річчя створення УПА, Рік УПА на Тернопіллі, ми з глибокою пошаною згадуємо наших славних землячок, котрі мужньо боролися за незалежність України, свободу рідного народу: уродженку с. Шибалин, зв’язкову Головного командира УПА Романа Шухевича («Тараса Чупринки»), референта УЧХ – незламну Галину Дидик («Анну»), Ганну Гунько («Віру») – дружину керівника СБ ОУН Миколи Арсенича («Михайла»), котра загинула в 1947 р. у лісі біля с. Жуків Бережанського району у криївці, оточеній енкаведистами, зв’язкових УПА Ірину Бабуняк («Ніну») із с. Вербів, Володимиру Федик («Галину») із с. Мечищів, Євдокію Ковальчук (с. Саранчуки), Теодозію Королишин («Колючу») із с. Жуків, Марію Болюх із с. Біще, Наталію Михайлюк із с. Тростянець, Марію Пальчак із с. Шумляни, Анастасію Федик із с. Лапшин, Ольгу Заяць (Мерещак) із с. Волиця (мешкає в Бережанах) та багатьох інших.
Уродженка с. Шибалин на Бережанщині Галина Дидик («Анна») зіграла важливу роль у національно-визвольному русі на західно-українських землях як референт підпільного Українського Червоного Хреста, зв’язкова й довірена особа Романа Шухевича – Головно-командувача Української Повстанської Армії. Була наймолодшою із семи дітей у родині. У 1920 – 1923 рр. навчалася в Бережанській гімназії, де вступила до юнацької скаутської організації “Пласт”, ОУН. Активна учасниця товариств “Просвіта”, “Союз Українок”, через які проводила просвітницьку й націоналістичну роботу в Галичині. Деякий час працювала вчителькою. За самовіддану роботу на чолі підпільного Червоного Хреста Тернопільського обласного проводу Галина Дидик нагороджена Срібними Хрестами Заслуги. Повстанці високо цінували її надзвичайні витримку й таланти.
5 березня 1950 року під час штурму МДБ криївки у с. Білогорща біля Львова Головнокомандувач УПА Р. Шухевич загинув, а Г. Дидик встигла розкусити ампулу з ціанистим калієм. Та вороги не дали їй померти, щоб жорстоко катувати й знущатися… У 1951 р. Г. Дидик засудили на 25 років концтаборів. Термін відбувала із зв’язковими Р. Шухевича Катериною Зарицькою, Дарією Гусяк, Ольгою Ільків. 1979 року Галина Дидик померла від інфаркту. Похована в Бережанах на старому цвинтарі. У рідному с. Шибалин вдячні нащадки спорудили їй пам’ятник.
Гордістю відомої мечищівської націоналістичної родини Федиків, як і всього краю, приміром, є Володимира Федик («Галина»), 1925 р. н. – учениця Бережанської гімназії, зв’язкова ОУН, провідниця підпільного Українського Червоного Хреста. Виконувала важливі доручення ОУН. Двічі арештована енкаведистами, вдруге – в с. Котів. Жертовно завершила свій короткий життєвий шлях. Під час відправки в тюрму розкусила ампулу з отрутою. Таємниці підпілля залишилися для ворогів нерозкритими.
Пам’ять про наших славетних патріотів, мужніх українських жінок буде жити у серцях всіх прийдешніх поколінь. Боротьба за волю України, щастя рідного народу не припиняється й сьогодні. І на це надихають подвиги нескорених підпільниць, наших національних Героїв.

Тетяна Бідзіля.