У неділю, 29 жовтня, через п’ять років відходу у вічність славного сподвижника мистецької ниви, заслуженого працівника культури України, почесного громадянина міста Бережани, багатолітнього керівника народної аматорської хорової капели “Боян”, талановитого педагога й співака Богдана Кухарука в залі районного будинку культури зібралися бережанці, щоби вклонитися його світлій пам’яті, яку він заслужив плідною 40-річною хормейстерською діяльністю.
Богдан Степанович Кухарук народився в селі Гущанки Підволочиського району. Випускник Тернопільського музичного училища 1964 року. Далекого 1971-го обласне управління культури скерувало його з Копичинців у Бережани, тож далі виспівував він свою долю на берегах Золотої Липи. Тут створив сім’ю, разом із дружиною Марією дав життя синам Степанові й Олегові, тут набув друзів та однодумців на ниві культури. Працював викладачем Бережанської музичної школи, згодом – деякий час директором Жуківської, і вже у поважному віці – в заповіднику у м. Бережани.
Особистий архів Б. Кухарука, включно зі студентськими зошитами й аркушами партитур, який зберігають його рідні, може зайняти досить поважну музейну кімнату. Частину цих експонатів присутні мали можливість побачити на виставці в залі.
У його репертуарі було чимало сольних номерів. Свого часу виступав як соліст оркестру «Сурми» під орудою Семена Львівського.
У життєвому польоті мав одне крило пісенне, а друге – технічне. Створював як власні конструкції множення партитур для хору, так і моделі картоплекопалок. У «похідних» ситуаціях, коли доводилося довго стояти на кордоні, – із паяльної лампи й патрубка до машини міг створити керогаз і напоїти всю капелу чаєм. Сягнувши вищих літ, свій розум вправляв кросвордами й сканвордами, а тіло – фізичними навантаженнями. У 69 років мав таку впевненість у фізичній силі, а ще й відважність, що погодився обрізати крони височенних ясенів біля Адамівської церкви. Добрим прихожанином цього храму був пан Богдан, неперевершено виконував «Вірую» в церковному хорі, патріотичні пісні. А ще був веселим і жартівливим, і навіть міг приручити диких птахів…
Розпочався пропам’ятний захід (ведучий – колишній директор РБК. учасник гурту «Берег Жанни» Роман Винник) віршем-посвятою Б. Кухаруку поета Василя Савчука, який запалив свічку пам’яті біля розміщеного на сцені портрета Маестро, й піснею «Стоїть гора високая» у виконанні колишнього складу хорової капели “Боян”.
Надзвичайно зворушливими були спогади учасників капели, з якими працював Богдан Степанович, – Павла Макоди (тодішній художній керівник капели), Зеновії Скрипчук (хористка з 1967 року), Олени Слабодух (хористка, знайома Б.Кухарука ще з 1962 р., із часу навчання в Тернопільському музучилищі), Марії Говди, Ганни Малої, Тетяни Дубіч, багатьох інших. Теплі слова шани пам’яті маестро висловлювали й колишній директор районного будинку культури Олександра Чупровська, заступник голови районної ради Роман Висоцький, учений секретар ДІАЗ у м. Бережани, заслужений працівник культури України Надія Волинець, багатолітній керівник народного аматорського хору «Просвіта», заслужений працівник культури України Зиновій Головацький, колишній викладач Бережанського агротехнічного інституту Володимир Карабаник, чимало шанувальників музично-пісенного мистецтва, таланту Богдана Кухарука.
Щедро ділилися спогадами і його учні: викладач Жуківської державної музичної школи Олеся Москалик-Загородня, керівник хору «Голосинка», який був учасником вечора, концертмейстер Дмитро Загородній, соліст Тернопільської обласної філармонії Володимир Шагай (презентував пісню «Дзвенить у зорях небо чисте»). Згадували маестро й колишній директор лісгоспу Ярослав Лозинський, який виступив із відродженим чоловічим хором «Діброва» ДП «Бережанське лісомисливське господарство» (художній керівник – Зиновій Головацький), викладач Бережанської державної школи мистецтв ім. М.Бездільного Тарас Видойник, котрий разом із концертмейстером Лідією Зембович виконав твір «Сициліана».
Із глибоким хвилюванням слухали глядачі відеозаписи пісень у виконанні Богдана Кухарука – «На добро», «Чорна рілля…» (одна з найулюленіших), «Отча вишня», дуету Одарки і Карася із опери «Запорожець за Дунаєм» (співав у дуеті із Марією Королишин) та ін. Величаво й потужно ці твори не раз звучали на бережанській сцені. Лауреат першої премії Міжнародного фестивалю-конкурсу духовної пісні «Я там, де є благословення» Лілія Слободна виступила з піснею «Забіліли сніги». Вірш «Батькове серце» прочитала Леся Метельська.
Уривок із трилогії Олеся Гончара «Прапороносці» у виконанні акторів театру «Взори» (керівник Олена Різник) на сцені був не випадковим. У 1985 р. Богдан Кухарук зіграв (точніше – відспівав) роль сержанта Козакова в опері П.Майбороди «Прапороносці» за твором О.Гончара. Козакова цього разу представив Данило Галаджій, а роль молодого офіцера Черниша створив Іван Семенів.
Міський голова Володимир Музичка вручив дружині маестро п. Марії диплом про присудження Богданові Кухаруку звання почесного громадянина м. Бережани (посмертно). Присутніми тут були й рідні хормейстера.
Завершився вечір пам’яті виступом народної аматорської хорової капели «Боян» (художній керівник Юрій Васенко), на календарі якої вимальовується нова ювілейна дата – 125-річчя з часу заснування. У репертуарі нинішнього складу «Бояна» збережено окремі твори, з якими виступала капела під орудою Б.Кухарука. Чудово прозвучала «Хоральна прелюдія» (соліст Володимир Шагай), ноти до якої Богдан Кухарук добував у самого автора – композитора В.Кікти.
…Через п’ять років відходу у вічність запалили свічку пам’яті, згадали виспівану ним на берегах Золотої Липи долю, і разом із оплесками земляків полинула над краєм їхня вдячність та повага до одного із бережанських Боянів – маестро Богдана Кухарука. Полинула сама пам’ять, яку не зітруть роки.
Тетяна Бідзіля, м. Бережани.
