В літературі нема поколінь. В літературі є література і…макулатура. Вірші писались у всі часи. Поділ на десятників видумали репресивні органи для конролю та роз’єднання поколінь…
У справді помітних явищах пробиваються нагору ті чи інші архетипи, духовні пориви і прориви, внутрішні потреби – одне слово розмаїті варіанти світового розвитку. Тільки духовне є відбитком часу і всіх часів. Подієву історію не повернути. Теорія і практика Повороту можлива виключно в духовній площині – сила в Дусі періодично повертається. Духовна історія повертається. Вона проявляється в кожному поколінні, „в’яже” живих, мертвих і ненарожденних, визначає тривкі риси вибору і відбору. Проблема ж літературних поколінь висмоктана з пальця у її буттєвому сенсі і спровокована здитинінням літературних перестарків, неміччю людської волі, нерозумінням величі самого предмета розмови, ураженими претензіями й амбіціями „батьків” та „дітей”, білялітературними пристрастями й стадною інерцією гомо совєтікуса.
Культура починається із творчої взаємодії людини з людиною, зовнішнього „я” із внутрішнім. Егоїзм – смерть індивідуальності. Здоровий колоцентризм виростає із кордоцентричної ніжності, заохочує альтруїзм, справедливість, рівність критеріїв оцінки й самооцінки, допомагає любити ближнього, як самого себе.
Середником співтворчости є людські спільноти, н а р о д, який творить культуру. Поза народно-природними спільнотами – пустка омерзіння. Сердечним медіатором спілкування і взаємодії, творчості й співтворчості є мова. Людина створена за образом і подобою Слова, яке було, є і буде напочатку всього сотвореного. Рідна мова – дім буття, невичерпне джерело поетичних одкровень, основа світотвору і словотвору. Цей рух до джерел та золотої середини людського єства я назвав якось позадесятництвом. Однак суть не в назві, бо й назва умовна, а в силі духовного повороту, чи якщо треба, й перевороту в справі самоусвідомлення Народу. Все відкрито для всіх. Владна Сила Духовного Воскресіння має охопити і захопити всіх творчих людей, які дотепер світилися “заочно”, звести їх “очі в очі” за творчим ПРЕСТОЛОМ Сотворителя Поезія не старіється, любов не старіється, душа в ореолі споріднених і співтворчих осіб сягає своїх глибин. Ось де зберігаються сутнісні характеристики творчих явищ! Незалежно від величини зреалізованості, поза обоймами чи жорсткими колхозними „обіймами” і суто поколіннєвими прикметами – кожний мікрокосмос має шанс зреалізуватися на вищому рівні – у творчості й співтворчості, у святій боротьбі за велику Україну. Я глибоко переконаний, що вільне перетікання творчих поривів у суспільстві, взаємодія споріднених душ – самозасвітяться і понесуть у світи зоряне небо української поезії, нетлінні відбитки української душі. Золоте військо надтонких енергій розкриє духовні очі просвітленим.. Переможе літургійна, всеобнімаюча і богонадхненна євангелізація Слова, яка визволяє від суєти і наголошує сутнє.
Богдан Чепурко.