Пам’ятаючи цю закономірність, треба в мовленні послідовно дотримуватися семантичних і логічних відповідників. Не можна слову приклеювати якесь значення, що йому не притаманне.
Хочеться зачепити тему про невластиві нашій мові значення слів у мовленні окремих мовців. Наприклад, часто-густо навіть із поважних трибун можна почути такі фрази: «Слід сказати про наступне», «Наступні думки викличуть дискусію», «Наступними вчинками було зганьблено честь людини». По-перше, в нашій мові слово «наступний» має основне значення «порядок при лічбі»: наступний учень у списку, наступні кроки в певній дії, наступні вихідні тощо. Українському слову «наступний» відповідником у російській мові виступає лексема «следующий». Отож у наведених реченнях зі словами «наступні, наступне» той, хто має добре мовне чуття і стежить за культурою мови, невластиву нашій мові значеннєву конструкцію «наступний – следующий» обов*язково замінить споконвічним українським словом «такі»: треба (а не слід!) сказати про таке, такі думки, такими вчинками і так далі.
Ще помилково вживається патронімічна пара «приводить – призводить». У плюсовому чи позитивному сенсі необхідно висловитися «Заходи безпеки привели до стабільного спокою». У протилежному разі, йдеться про негативізм, доречно вжити слово «призводити»: «Нехтування правилами призвело до трагедії».
Часто промовці сплутують сова «квітесенція» і «квінтесенція». Перше слово, безперечно, покруч, а наступне означає «найважливіше, найточніше, незаперечне».
Приємно було почути на вокзалі оголошення «Потяг Стрий-Ходорів у русі сьогодні не буде». Тут, власне у транспортній сфері, найчастіше трапляються прикрі непорозуміння. Замість «у русі» часто чуємо скальковане «в ходу», «поїзд прослідує слідуючі станції» на місці нормативного «потяг проїде станції», «скорий поїзд», а треба «швидкий потяг», «залізна дорога» замість «залізниця». Для проїзду в потязі необхідно придбати квиток, а не білет. Лише на іспиті студент вибирає білет.
Чільне місце в нашому мовленні займає неоковирне дієслово «знаходитися»: школа знаходилася на краю села – на краю села містилася (була) школа, я знаходжуся – я перебуваю, діти знаходяться на уроці – діти сидять у класі на уроці, медпункт знаходиться за два кілометри – за два кілометри буде медпункт.
Отже, ставитися, а не відноситися до рідної мови треба так, як до святого Божого дару – не засмічувати, не зневажати своє мовлення, бо зі сказаних двох-трьох слів можна непомильно впізнати людину, взнати її душу та думки. Мова – дзеркало нашого буття.
Зиновій Бичко,
вчений-мовознавець,
м. Львів