Антоній Степанович Петрушевич народився в селі Добряни (нині Стрийського району) 18 січня 1821року в сім’ї місцевого пароха. У його особі поєднались історик, філолог, дослідник історії Галичини, священик УГКЦ. Учений виступав під такими літературними псевдонімами: Антоній із Добрян, Галичаненько А., Галичанин, Подкова Іван, Русин Галичанин, Русолюбович А., Тотсамович А. та ін.
Початкову освіту А. Петрушевич здобув у Стрию. Потім навчався у Львівському університеті (закінчив 1845 р.) і Греко-католицькій теологічній семінарії. 1847 року був висвячений на священика. 1851 року став радником консисторії, був особистим секретарем митрополита Михайла Левицького. 1858 року став парохом села Новиця (нині Калуський район). Був послом до Галицького сейму (1861–1877 рр.), у1873–1878 роках послом до Австрійського парламенту.
Предметом перших наукових історичних досліджень А. Петрушевича була парадигма церкви в Галичині. Відтак почав займатися слов’янською філологією, етнографією, дослідженням археологічних пам’яток та архівних рідкостей. Багато років Антоній Петрушевич співпрацював із Галицько-руською матицею (культурно-освітнє товариство), був членом Чеської матиці, почесним членом Слов’янського товариства (Київ), Російського археологічного товариства (Москва), Товариства історії та стародавностей (Одеса), румунської Академії Наук (Бухарест).
Його численні (загалом до 120) наукові роботи стосувалися головно історії Галичини в різні епохи та в різних аспектах і друкувалися у виданнях — «Галицкий исторический сборник», «Науковий сборник», «Галичанин». Ще за життя постать вченого була добре відома в науковому світі. Його згадано у багатьох енциклопедичних виданнях. Зокрема, вперше — у Британському музейному каталозі, пізніше в словнику Брокгауза і Ефрона, польській Енциклопедії загальній С. Оргельбранда та інших.
Одним із захоплень Антонія Петрушевича було колекціонування книг і стародруків. Проживаючи у Відні як посол Австрійського парламенту, всю платню використовував на придбання літератури. Отримав також у спадок бібліотеку Дениса Зубрицького від його доньки Станіслави. Наслідком була велика збірка пам’яток слов’янської культури.
На переконання А. Петрушевича, найкращим місцем для розміщення книгозбірні був Народний дім, котрому 1885 року він заповів свою бібліотеку. Вона була окремою збіркою із назвою «Музей Петрушевича» у складі бібліотеки Народного дому. Найчисельнішою частиною колекції була збірка книг та періодичних видань кінця XIX — початку XX ст. Близько 400 рукописних кириличних книг, 107 латиномовних рукописів, 42 інших документів.
Окрім того, допомагав поповнювати саму бібліотеку Народного дому протягом майже тридцяти років. Зробив значні внески у фонди новоствореного Національного музею, не тільки у вигляді книг, а також і нумізматичної колекції, ікон, археологічних артефактів, зокрема княжої доби. Зробив також цінний внесок у бібліотеку Київського університету.
Помер Антоній Петрушевич у Львові 23 вересня 1913 та похований на Личаківському цвинтарі.
Зиновій Бичко, мовознавець, член НСЖУ,
м. Львів