У дискусії взяли участь головний редактор журналу «Золота Пектораль» й організатор літературних фестивалів «СлОвія» та «В гостях у Золотої Пекторалі» Володимир Погорецький, тернопільські поети Наталя Пасічник, Роман Скиба, Юлія Починок.., заступник міського голови Тернополя з гуманітарних питань Леонід Бицюра, голова бюджетної комісії облради Олександр Стадник, керуючий справами виконавчого апарату Тернопільської обласної ради Ігор Дулеба, консультант виконавчого апарату Тернопільської обласної ради Юрій Ковальков, головний редактор журналу «Мандрівець» Федір Полянський.

Пропонуємо вам найважливіші думки учасників цієї зустрічі:

Володимир Погорецький: “Журнал «Золота Пектораль» розпочинає святкувати п’ятиріччя виходу в світ свого першого номера з Тернополя. Далі ми прямуємо в Івано-Франківськ, Львів та Луцьк. В середині грудня побуваємо  у столиці, де промоцію нам складатиме Національна спілка письменників України, газета «Літературна Україна» та видавництво «Ярославів Вал». Під час святкування буде прийнято нових членів НСПУ — мешканців різних куточків України, які друкувалися в «Золотій Пекторалі» і мають хист до художньої прози та віршування.

 Історія журналу розпочалася 5 років тому. Тоді я та мій приятель Євген Баран (голова Івано-Франківської організації НСПУ) за сприяння тодішнього голови Чортківської РДА Олександра Стадника започаткували журнал «Золота Пектораль».

Насправді, журнальне господарство є важкою справою. Всі ці роки «Золота Пектораль» існує завдяки спонсорам. Це були різні люди.

Нам потрібно разом подумати, як рухатися далі. Районна влада нас підтримує лише морально. Хоча цього року й була прийнята програма про фінансування журналу, але вона не виконується.

Про журнал “Золота Пектораль” не потрібно багато розказувати — його потрібно читати.   Також багато інформації знаходиться на нашому  сайті   http://zolotapektoral.at.ua/

 Чи зможе стати Тернопіль літературною столицею України? Думаю, так. Якщо  колись у нас не було жодного літературного журналу, то зараз виходить два – «Літературний Тернопіль» та «Золота Пектораль». Ми не конкуруємо між собою, як дехто думає, а співпрацюємо, доповнюємо одне одного.

 Хотілося б почути, скільки коштів виділяється на книгодрукування з обласного бюджету. Розумію, що Тернопільщина одна з  найбідніших областей в нашій державі, але не можу ніяк збагнути: чому такий великий контраст між сусідніми областями. Наприклад, Івано-Франківська обласна рада є співзасновником літературного журналу «Перевал» та дитячого журналу «Дзвіночок» з пропискою у Рогатині. На перший виділяє щороку приблизно 125 тисяч, а на другий – близько 70 тисяч гривень. Також  виникає питання: навіщо Тернопільській облраді фінансувати журнал «Рада» (250 тисяч гривень)? Для чого він потрібен і яку просвітницьку функцію несе? Чому видавнича рада не закладе у бюджеті кошти і не подарує «Золоту Пектораль» бібліотекам? За яким критерієм видавнича рада підпирає авторів, яким виділяє фінансову допомогу на видання книжок?

Заступник міського голови Тернополя з гуманітарних питань Леонід Бицюра переконаний, що сьогодні книжці доводиться виборювати право на існування, адже у час, коли технології ідуть вперед і все більше і більше дають можливість «споживати» літературу в електронному вигляді, паперовий носій втрачає своїх шанувальників. Книга створює між автором та читачем магічний зв’язок, стверджує чиновник, який в електронному вигляді не зберігається. А тому врятувати автентичну книгу для нащадків просто необхідно.

Леонід Бицюра: “Культурно-мистецький розвиток міста ґрунтується на багатьох аспектах. Один з них — це діяльність бібліотек та розвиток книгодрукування. Взагалі я починав би сьогоднішню тему з того, що сьогодні ведеться дискусія, чи має друковане слово перспективу зберегтися. Ми знаємо, якими швидкими темпами зараз розвивається інформаційне суспільство завдяки електронним засобам (Інтернету, електронним книгам, електронним бібліотекам). Воно є набагато доступнішим та зручнішим. Тому книзі дуже складно зберегтися в сучасному світі. Але я є абсолютним прихильником цього. Адже книга зберігає цей магічний зв’язок між автором та читачем. Тут задіяні речі, які ніколи не будуть відтворені комп’ютером та штучним інтелектом. Отож, ми налаштовані на те, щоб розвивати книговидання, зберігати та розширювати бібліотечну мережу.

У Тернополі зосереджено дуже багато видавництв, які мають потужну матеріально-технічну базу, розвиваються та своїми послугами охоплюють не лише місто та область, а й виходять на всеукраїнський рівень. До того ж, міська рада великого значення надає підтримці талановитих авторів.  Я сьогодні приніс лише невелику частину тих книг, які нам вдалося видати.

Виключно бюджетними коштами ніколи не справишся. Потрібно працювати з людьми, переконувати їх, що це потрібно для суспільства, для громади, для дітей.

Завдяки меценатамми вже другий рік поспіль видаємо книжечки про Тернопіль для школярів, видали книгу «Тернопіль сакральний» та багато інших цікавих проектів.

 Складні для української книжки умови спонукають авторів та видавців шукати нові оригінальні форми роботи з читачами — проводити різноманітні фестивалі, акції, конкурси, флеш-моби. У Тернополі протягом року відбулися три літературні фестивалі «Джура-фест», «Дивокрай» та «Бібліофест». Ми навіть увійшли в книгу рекордів Гіннеса завдяки створенню найбільшої в Україні книги «Казки з Дивокраю».

«Отож, ми налаштовані на те, щоб розвивати книговидання, збільшувати видання книг, зберігати бібліотечну мережу, мало того, навіть її розширювати».

Ігор Дулеба: “За сприяння обласної ради було проведено ряд заходів з популяризації української книжки. Вже два роки ми підтримуємо «Джура-фест», проводимо акцію «Подаруй дитині книжку» та започаткували проект, в рамках якого у Тернопіль приїздять відомі письменники. Минулого року до нас приїздили брати Капранови. Послухавши їх та побачивши методику їх роботи, я зрозумів для себе кілька речей. Українська книжка сьогодні дійсно є в нерівних умовах, порівняно з ширпотребом, який викидається від нашого ближнього сусіда. Окрім того, сучасна молодь взагалі відівчивається читати книжки.

 Однак брати Капранови, презентуючи свої книжки, роблять з цього шоу. Вони сказали мені: «Українську книжку потрібно рекламувати. Шукати механізми, заходити в колективи і цю книжку пропагувати». Якщо видавати книжки і ставити на полиці, їх ніхто не буде купляти.

Небезпеку у тому, що сучасна молодь все більше схиляється до читання літератури в електронному вигляді вбачає і Ігор Дулеба. Він підкреслює, що друковане видання матиме успіх лише при правильному підході до її популяризації.

«Брати Капранови сказали дуже сакраментальну фразу: українську книжку треба рекламувати, шукати механізми, щоб заходити в колективи і цю книжку пропагувати, бо якщо просто видавати книжки, ставити їх на полиці, їх ніхто не буде купувати».

Юлія Починок: “Чи могла б обласна рада підтримати літературні фестивалі, які проводить Володимир Погорецький?”

Олександр Стадник: “Щоб обласна рада профінансувала видання журналу «Золота Пектораль» або ж проведення літературного фестивалю, потрібно, щоб було відповідне подання від організаторів цього заходу чи видавців журналу.

Ігор Дулеба: “На Тернопільщині відбувається багато різних фестивалів. Але усі вони мають різний рівень. Наприклад, обласна рада виділила по 20 тисяч на проведення фестивалів «Байда» та «Тернопільські театральні вечори». «Байда» вже відбувся, але ніхто його не бачив.  Чому порівно поділили кошти на ці два фестивалі абсолютно різного рівня. Обласна рада готова підтримувати все, що має чітку концепцію, родзинку та перспективу до росту. Подавайте пропозиції і ми їх розглянемо.

Олександр Стадник: “Обласна рада виділяє кошти на видання журналу «Рада», а також на підтримку видань окремих авторів. У 2009 році було прийняте розпорядження головами обласної ради та ОДА, згідно з яким створена видавнича рада, яка вирішує, видання якої книжки підтримувати, а якої ні. До цієї ради входять представники спілки письменників та інші творчі люди. У 2010 році на підтримку авторів виділили 150 тисяч і підтримали 79 авторів, у 2011 році – 85 тисяч (25 авторів), у 2012 році – 90 тисяч. З них 16 тисяч витратили на проведення фестивалю «Джура-фест», а решта на підтримку авторів. Ці кошти мізерні і ми розуміємо, що за них не можна видати нормальну книжку. Тому для нас важливо підтримувати видання тих творів, які мають певну цінність”.

Наталя Пасічник: “Чим керується обласна рада, виділяючи 250 тисяч на видання журналу «Рада» і в тричі менше на інші видання?

Олександр Стадник: “Журнал «Рада» не є літературним виданням. Він створений для того, щоб відображати рішення та документи, що приймаються обласною радою. Він розповсюджується у районні та сільські ради та має багато консультативного матеріалу. Перед прийняттям бюджету 2012 року ми вже обговорювали в обласній раді доцільність цього видання та його користь для Тернопільщини. Можливо, в майбутньому будемо якось реформувати це видання”.