Вельми щиро признаюся, що тверда, глибинна, тривка моя віра, молитва безперервна, покаянна, щира та світла творять моє серце бездонним, наповнюють його гарячою любов’ю до усіх, всепрощенням, миром і спокоєм; роблять думки мої чесними, несподівано бистрими, неоскверненими, міцними, правдивими; ведуть мене дорогою у Виноградник Божий; відкривають передо мною пізнання Господа мого, розуміння духа таємниць святої віри, можливість знаходити в Господа поради в усьому, мати страх перед Бого за мої гріхи, якими ображаю Маєстат Його! Господи, як мило мені з Тобою! Не забувай мене!
Найяскравіший приклад взаємної любові – це любов Бога до людини. Бог любить кожну людину, і такою любов’ю, сильніше якої на землі немає. А чи багато на землі людей, які відповідають йому взаємністю? Навіть у тих людей, які відповідають Богу любов’ю, їх любов не порівняння з Його любов’ю до нас. І це одиниці, більшість з нас і знати про цю любов нічого не хочуть. Виходить, що вища любов, яка існує у Всесвіті, це невзаємна любов.
Важливо, для чого взагалі ми живемо? Якщо людина не почне рано чи пізно жити для Бога, все одно вона головного в своєму житті не зрозуміє і як людина не дозріє. Чому кажуть, що найголовніша заповідь – «Полюби Бога твого», і лише друга – «Люби ближнього», а ближній твій – це чоловік, дружина? Ще й тому, що любов до ближнього може і не відбутися. І якщо ця любов буде головною для мене, то це катастрофа всього життя. А якщо я люблю Бога, то моя любов не може не відбутися, тому що така любов не буває без відповіді! Якщо ж я люблю Бога понад усе, і людину дуже сильно люблю, і моя любов до неї невзаємна, то це не катастрофа, тому що я все-таки любимий.
Зиновій Бичко, журналіст
Життя Петра Сороки було тернистим і в постійних пошуках, сумнівах: «”Бога ніхто ніколи не бачив”. Ніхто ніколи. Це слова ап. Івана (Євангеліє від Івана 1:18 – Б. Д.). Є над чим задуматися. Тобто Бога ні бачити, ні тим більше зрозуміти не можемо. А це означає, що всі шляхи до Нього, усі конфесії – чисто людське, земне» (Петро Сорока, «Дзвін», ч. 4, 2018). Думаю, що й Ісус Христос, перебуваючи в духовному стані, не все знав і розумів: «Він є образ невидимого Бога, рожденний перш усякого творива» (Послання ап. Павла до колосян 1:15), «Свідок вірний і правдивий, початок Божого творива (Об’явлення Івана Богослова 3:14б). Тому «…конфесії – чисто людське, земне» не можуть наблизити людину до Бога – це щоденна важка праця над собою на дорозі з «особистим хрестом» на «свою Голгофу». Намагаймося пізнати Абсолют любові…
Далі читаю «Дзвін»: «”Люби Бога всім серце своїм, усією душею своєю”. Але як любити того, кого неможливо побачити?» (Петро Сорока //Дзвін, 2018 – Ч. 4). Тут і всі проблеми. Є потреба в тому, щоб звернутися до Святого Письма… Ми не схильні заглиблюватися у прочитане… Відповідь можна знайти там же, де ми і прочитали незрозумілий текст… Читаймо «Послання ап. Павла до римлян 1:20»: «Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме». Тут і відповідь. Бога не бачимо, АЛЕ БАЧИМО ЙОГО ТВОРИВО!!! Що ще? Читати і думати…