Шукаю поглядом листка,
Бринить сльоза на оці в мене,
І тиша тиш нешелестка
Вміщає все неоціненне.
Надія Гаврилюк, «У крапельці роси»
У львівському видавництві «Сполом» побачила світ книжка Богдана Дячишина «Вагота поетичного слова» (фрагменти рецензій-есеїв – Львів: СПОЛОМ, 2020. – 64 с.). В анотації зазначено, що це декілька слів про поетів Львова та Львівщини: фрагменти авторських рецензій-есеїв, опублікованих у газетах і часописах, а також найхарактерніші моменти з книжок «В маленькій амфорі слова»* та «Думки й діалоги щоденні»* – розмисли про дев’ятьох майстрів українського пера, вірші яких, на превеликий жаль, не потрапили до «Антології української поезії XX ст.: від Тичини до Жадана**», а саме: Ірину Калинець, Миколу Петренка, Андрія Содомору, Петра Шкраб’юка, Богдана Чепурка, Богдана Смоляка, Ольгу Яворську, Олеся Дяка, Любов Бенедишин.
Про що ж промовчала «Антологія…», чого не знає Іван Малкович? Читайте книжку – писане слово свідчить…
Автор присвятив свою книжку світлій пам’яті Ірини Калинець, яка відійшла за життєву межу 31 липня 2012 року… Омиті сльозою пам’яті, духом боротьби – ЛЮДИНА, СЛОВО житимуть вічно, «бо правдива вічність дарована Людині, яка життя своє положила на вівтар боротьби» за Україну, в якій би українці жили для України, а сльоза слова волі була б сльозою щастя:
Ми ще живі, коли нас хтось кохає,
коли на вічну пам’ять споминає,
хустинку прикладаючи до віч.
……………………………………………
Я на день воскресіння прийду.
Я ж бо дня того, Боже, чекаю,
бо пекельний вогонь не здолає
зжерти людську всевічну сльозу…
Ірина Калинець, «Шлюб із полином»
Не тільки пам’яттю сльози, а й щоденням праці мислить і живе Андрій Содомора:
Найвищий для поетів еталон –
він в книжечці одній, Горацій.
Такий парадоксальний тут закон:
що менше слів, то більше треба праці.
«Пригорща хвилин»
Розмислюймо, споглядаймо багатство довкілля, впиваймося його красою, читаймо книги – іншого способу пошуку істини, пізнання мудрості й духовного вдосконалення світ не знає – докладаймо зусиль, щоб «не сталося того, чого не мало би статися»…
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись…
…………………………………………………
Поезія – це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Ліна Костенко
________________________________
*Богдан Дячишин. В маленькій амфорі слова: рецензії-есеї. – К.: Український пріоритет. – 256 с.
Богдан Дячишин. Думки й діалоги щоденні: афоризми та есеї. – Львів: Апріорі, 2019. –232 с.
**Антологія української поезії XX ст.: від Тичини до Жадана. Упорядник Іван Малкович. – К.: А-БА-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018. – 2016 ст.
Надія КОВАЛИК, членкиня НСПУ, м. Львів