Будьмо горді гідністю Бути гідним у гордості й гордитися гідністю – делікатне питання, яке Святе Письмо трактує зрозуміло й однозначно. І на загал, як каже Митрополит Андрей, Біблія – це безконечний і бездонний океан правди й любови.
Гордість і гідність вельми нагадують дві сполучені посудини. Вони надто часто переливається, замінюють одна одну. Так, приміром, гідність – це почуття особистої гордости, самоповага. І навпаки. В гордості, безсумнівно, на підсвідомому рівні проявляється аспект гідности. Будучи створені за образом і подобою Божою, у своєму щоденному житті ми повинні відображати, наскільки можемо, Божі величні риси, у тому числі й гідність (Буття 1:26). Також у заповіді: «Люби свого ближнього, як самого себе» міститься думка, що нам слід до певної міри мати особисту гідність та самоповагу (Матвія 22:39). Зрозуміло, якщо ми хочемо, щоб інші поважали нашу гідність, ми повинні заслуговувати того.
Зиновій Бичко
Любові і кровопролиття. Не все так однозначно і зрозуміло. Копайте глибше!
У Старому Заповіті є багато незрозумілих текстів, які суперечать нашій логіці: Буття 22:2 [“Бог є любов” (Перше послання ап. Івана 4:8б)]; Книга Ісуса Навина 6:21, 8:24,25; Перша книга Самуїлова 15:3; Друга книга хронік 7:5, 15:11-13, 29:32-35, 35:8,9… Я не знаю, як їх витлумачити і чому ці тексти у Святому Письмі. Певно, ця текстова незрозумілість і стала однією з причин того, що Бог послав на Землю Icyca Христа. Він пояснив людям чимало незрозумілого, скасував усі традиції й елементи театральності в поклонінні Богу:
Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються,
повинні в дусі та в правді вклонятись.
Євангеліє від Івана 4:24
Я, з великою вірогідністю, наважуся стверджувати, що ні віруючі люди, ні священики достатньо не усвідомлюють глибинної суті основних настанов Ісуса Христа…