Богдан Дячишин. В маленькій амфорі слова. – К.: Український Пріоритет, 2020. – 256 с.
Коли послуговуватися метафорою Олександра Потебні в стосунку до метафори Богдана Смоляка, що її запозичив Богдан Дячишин для назви книжки, то мова – матеріал (глина), мовлення – зовнішня форма (амфора), а поетичність і літературність – внутрішня форма слова (вино). Ця внутрішня форма, якщо вона є, оживляє давнє, затерте значення слова, очуднює його для читача. «Вино для людей – життєвий напій, коли то його помірковано п’ють» (книга Сираха 31:27). До цієї поміркованості схиляє своєю книгою і Богдан Дячишин. Ведучи мову про багатьох поетів і прозаїків (30, якщо не помиляюся; про декого вміщено 2-3 читацькі нотатки), він, переважно, зосереджується на одному-двох реченнях /одній строфі та смакує нею, фіксуючи післясмак емоційно (почуття) і інтелектуально (думки власні та чужі, впереваж суголосні, часами – антагоністичні). Цей післясмак заступає смак і це іноді бентежить… Але рівно доти, доки не збагнеш: автор не прагне дати хрестоматію для читача, переповідаючи прочитані твори. Його мета – заохотити прочитати ці твори, і – що важливіше – уміти з одного і того ж тексту (пірнаючи на власну глибину) видобути: інформацію, правило, тезу / антитезу у діалозі. І, залежно від контекстів, у відомій з інших текстів тезі знаходити нові нюанси значення- смаку. Хочете спробувати? Читайте книжку Богдана Дячишина «В маленькій амфорі слова».
Надія ГАВРИЛЮК, поетка, літературознавець, кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН Украіни